Страх, що переходить в некеровану агресію. Так зустрічала Україна корона вірус в Нових Санжарах. Мирна та доброзичлива і щира нація раптом перетворилася на зграю очманілих дикунів, готових розірвати на шматки таких же, як самі. Не приведи Господь знову проявитися цьому страшному рефлексу. Навіть коли не вистачатиме всім тестів, апаратів штучної вентиляції легенів, ліків чи їжі…

Якась мудра людина повинна зараз так уміло регулювати абсолютно всіма державними ресурсами, щоб навіть натяку на якусь найменшу соціальну несправедливість в цей страшний час ні в кого не виникало. Інакше до епідемії додасться ще й кримінальний розгардіяш і агресивні голодні та коронавірусні бунти.

Навряд чи варто владі розраховувати, що українці просто будуть тихенько помирати. На якомусь тисячному чи шеститисячному померлому від відчаю і усвідомлення безпорадності через бідність та несправедливість терпіння у людей може лопнути. І тоді вже Санжарами стане вся країна.

Тому, на цей час немає олігархів та заробітчан, російськомовних та різнопатріархатних, дурнуватих ментів та зажерливих суддів, скорумпованих чиновників, що наживаються на карантині, і бідних пенсіонерів. Держава не ділить українців на своїх та чужих. Для всіх однакові умови, для всіх один закон.

Хтозна, можливо цей місяць і стане для нас тестом на доброту та людяність. Можливо змусить когось іншими очима подивитися на світ, переосмислити свої життєві принципи і зрозуміти, що серед порядних, відповідальних та доброзичливих людей набагато більше шансів вижити, ніж в середовищі, де кожен кожному – вовк.

Давайте згадаємо Булата Окуджаву. Здається, він про це сказав найкраще. Хочу цю пісню виконати для наших лікарів, які першими прийняли на себе цю біду. Низький вам уклін. Давайте будемо вами захоплюватись і нарешті зрозуміємо, що лікар та вчитель має належно шануватися державою.

Приєднуйтесь, поділіться своїм сокровенним, так підтримаємо один одного.

З повагою,
головний редактор газети «33-й канал»