Ще влітку 2015 року матір двох дітей загадково зникла із власного дому.

А буквально через день після цього мала розлучатися зі своїм чоловіком Ігорем, з яким прожила п’ятнадцять років, але в суд так і не з’явилася! Після зникнення чоловік Галини виїхав у Томашпіль, налаштував їх спільних дітей проти всіх її родичів і припинив з ними будь-яке спілкування. Втім, останні впевнені — саме зять і причетний до трагедії, хоч він і все заперечує. Екстрасенси кажуть — жінки давно нема в живих…

– Галя була найменшою, тож двоє старших братів її бавили та оберігали. Зять Ігор прийшов в село з Чечельницького району, сам з неблагополучної родини. Нині вже покійні батьки дали хату, машину, паї, городи та худобу, щоб розвивались. Сестра каторжно працювала біля корів та свиней… Подружжя прожило близько п’ятнадцяти років, були зразковою парою для односельчан, бо мали кошти. Але невдовзі сімейне життя дало тріщину — Ігор став зраджувати з молодицями, а на дружину підіймав руку. Не раз ті коханки перепиняли і погрожували.

Зрештою, Галина не витримала й подала на розлучення, бо не могла так більше. Ігор розумів, що втратить все, адже майно було оформлене на дружину. А ще в родини були великі заощадження — близько 100 тисяч доларів, навіть іншим позичали під проценти, — розповіли брат зниклої Леонід та його дружина. — Залишався день до судового засідання. Ввечері жінка смажила млинці й в ніч на 25 червня 2015 року просто зникла зі свого будинку, наче крізь землю провалилась. На дзвінки перестала відповідати. Ми кинулись до неї додому, на кухні лежав брудний міксер, поряд тісто.

Зник мобільний телефон, гроші та одяг, в якому Галя поралась біля худоби. Намагались поговорити з дітьми, але зять Ігор від них не відходив. Вони нам заявили, що Галя прокинулась о пів на шосту ранку, одягнула на футболку плаття й пішла на автобус до райцентру, хоча в цю версію не віримо. Після того ми вирушили в Шаргород до районного суду, де мало відбутись засідання. Але Галина так і не з’явилась, тому зрозу­міли, що тут щось не так. Тоді ж подали заяву до поліції, але її не прийняли. Мовляв, має пройти три дні, можливо, жінка переховується. Зрозумівши, що діла не буде, почали власні пошуки — за день з мисливцями та небайдужими проходили 20 кілометрів.

За весь час жодної звістки від сестри не отримували. Впевнені, до всього причетний Ігор, в нього була на це причина через майно та гроші. А ще його сусіди вночі бачили на автомобілі без увімкнених фар. Всі версії ми подавали правоохоронцям, але я їм не довіряю, бо деякі з райвідділу товаришують із зятем Ігорем. Натомість він переїхав, знайшов нову жінку, налаштував дітей, що ми вороги та бажаємо їм поганого. Хоча цього бути не може, адже це рідні племінники. Ми готові знайти Галину живою чи мертвою, але більше схиляємось до думки, що її немає в живих. Не могла вона так просто залишити дітей, на яких чекала довгих шість років і жила лише заради них.

Дехто із знайомих зниклої Галини Трачук припускає, що жінка ще раніше планувала втечу. Мовляв, залишить все чоловіку і зникне, аби про чоло­віка гуло все село. Й начебто в неї був кавалер-далекобійник, з яким вона і таємниче виїхала. Хоча ті, хто добре знає зниклу, впевнені — це брехня. Більш того, вже знайшли і допитали того далекобійника — ніяку Галю він не знає.

У поліції до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесли відомості за статтею 115 Кримінального кодексу — «умисне вбивство», але з позначкою «зникла безвісти». Слідчі відпрацьовують різні версії. Як з’ясував наш журналіст, чоловіка навіть перевіряли на по­ліграфі, але не знайшли доказів про його причетність до зникнення жінки.

До слова, нещодавно Ігоря Трачука знову перевірили на поліграф в ефірі однієї із телепрограм. Висновок експерта той самий — Ігор не має відношення до зникнення жінки. Але брат зниклої Леонід Кулачок вважає це маячнею.

– Ми звернулись на програму, бо сподівались на правду, натомість з нас просто зробили дурнів. Таке враження, що Ігор купив не тільки місцеву поліцію, а й столичні ЗМІ! Бо ж в нього після зникнення сестри тепер всі її кошти й з новою жінкою вони шикують на них. І купують свідків, які називають себе подругами і дають брехливу інформацію про те, що Галина втекла кудись, — каже Леонід Кулачок. — Ми писали заяви до МВС та Адміністрації Президента — тиша. Я намагався зустрітись із колишнім прокурором Вінниччини В’ячеславом Соколовим, який теж із Шаргородщини.

– Мене не пустили, заяву не взяли. До нового теж не можу потрапити. У справі вже змінилось три слідчих. Допитати сусідів у моїй присутності не хочуть! До яких пір відбуватиметься це беззаконня?! Для нас справа життя — знайти Галю і по-людськи хоча б похоронити. А тоді будемо добиватись покарання всіх причетних — як вбивць, так і тих, хто все це так підло кришував. Прошу всіх небайдужих, хто може допомогти нам будь-якою інформацією, відгукнутись!

Віталіна Трудько