– Це Варшава! І вона така! Я вчора вперше потрапив сюди і не міг звідси йти… Тут так спокійно і ніхто вже нікуди не біжить. Це в  Повензках! – підписав свій фотосет із квітуючими сакурами в столиці Польщі відомий фотограф із Вінниці Зорій Файн.

А ще виставив у соціальній мережі фото своєї родини, яка в масках перечікує закінчення карантину у Варшаві.

А вдома група вело мандрівників із Вінниці прокаталась цікавим маршрутом, де до карантину цієї весни готувались велоперегони по грунтових дорогах. І виклала в Інтернет зовсім іншу – сільську красу рідної Вінниччини на маршруті  між Супруновим – Бруслинівкою – Бруслиновим:

Ось враження Олександра Царевського і Єгора Басюка від цих веломандрів в стилі «пізнього карантіно»:

25.04.2020 в рамках режиму самоізоляції вирішив перевірити: а чи є нормальна зв’язка ґрунтом між Супруновим – Бруслинівкою – Бруслиновим?, – пише у Фейсбук Олександр.

Суто випадково по дорозі зустрів Єгор Басюк до Мізякова докатили асфальтом і жвавенько, від Мізякова до Супрунова афігєзна і вже знайома ґрунтівка

В Супрунові абориген побачивши що ми втикаємо в мапу перепитав куди нам треба…Відповіли що цікавить Бруслинівка . На що дядько сказав що в лісі дорога перепахана партизанами(закреслено) лісовозами і ніфіга не проїдешь…. он гравійка (ага, їхали, бачили) туди і шуруйте….

Ну ок – доїхали до гравійки….але ж…ну хоч спробуємо через ліс…

Спробували… Абориген виявився прямим нащадком Троцького: одразу втрапили на доволі вкатану лісову ґрунтівку,що петляла вверх/вниз лісом вздовж мальовничого берега річки із бобровими лісоповалами.

Після чергового повороту виїхали на ґрунтівку вкатану до стану асфальту але роз@обану на спусках, а головне з доволі жвавим трафіком (на ділянці меньше ніж в 2 км дві машини зустріли)

Добравшись до Брусленівки побачили вкатану майже до асфальту дорогу до Чорного лісу….себто є ще що прикатувати…

Але ж нам до Брусленіва… Як виявилось навколо села йде афігєзно вкатана ґрунтовка і місцеві забили буй страждати булигою через село – активно її юзають.

Частково проїхали нею, але таки повернули на виїзді на гравійку – попереду серйозно світила перспектива втрапити під зливу…тож ліпше під деревами і гравієм ніж ґрунт і чисте поле…

В Брусленові піт стоп, блага звістка що Sergii Kharchuk десь в районі Янова….тож вирішуємо перевірити зв’язку Брусленів – Пиківська Слобідка ґрунтами…бо сегмент Брусленів – Майдан Бобрик виглядає так,ніби його щойно утюжили юнкерси….

Одразу скажу – не прогадали…. вкатана ґрунтівка їхалась дууууже комфортно, лісополоси захищали від вітру і трохи прикривали від дощу який таки зачепив є одна стрьомна ділянка на підїзді до Слобідки…. але знову ж таки – треба прикатувати

Якщо чесно не очікував що Слобідка таке велике село…. а головне мальовничо розкинуто по пагорбах

Тим часом пересікаємо трасу Хмільник – Калинівка їдемо в бік Іванополя….шикарний спуск в Кипарівого яру (де давали люлей комісарам не гірше неж в холодному яру) з неймовірно роздовбаним асфальтом….фури які пускали в обїзд під час ремонту участку від Майдан Бобрика до Гущинець розбили цей сегмент вхлам

Переїзд ґрунтом від Івнополя до Матяшівки…

Ну а вже звідси, дочекавшись Сергія Харчука їдемо милим серцю і знайомим маршрутом #le_vintage_voyage з тією різницею що там вже не роздовбаний асфальт, а просто ідеальне полотно в бельгійському стилі: зв’язка спусків підйомів через мальовничий ліс з цікавими поворотами.

Доїхали до Гущинець (дотримуючись соціальної дистанції) купа знайомих на авто зустрічним/паралельним курсом (теж самоізолються) ….трохи потеревенили…і розїхались – бо прогноз вангував дощ. Загалом в мене вийшло трохи більше сотні км…