Спасибі, що були! Матері, батьки, бабусі, дідусі, усі незабутні листочки нашого дерева роду, що відірвались і полетіли у вічний вирій! Особлива шана – героям, що полягли, захищаючи нас!

Цьогоріч і проводи особливі! Тому давайте на мить відкинем усе і подумки напишем листи у вічність тим, хто не з нами! Хто нас так жертовно і безкорисно любив, лелеяв і ростив, терпів і дбав, прощав і вірив, надіявся і сподівався, йшов і вів по життю, захищав і поліг смертю героя! Недоспані ночі і спалені нерви, жертовні серця – для тебе, мене, нас! Віддані очі переповнені океанами доброти! Такі рідні і милі посмішки… Вони незабутні і до щему болючі – ці спогади втрат… але у Бога , кажуть, смертей немає. Є Земні гостини і Вічність небесної благодаті. Віримо!!!! І Тому не плачемо! А мудро ковтаємо сльози – щоб вам там було добре! В ці дні – не пластмасові віночки – всі квіти земні – до ваших ніг! І безмірний уклін вдячності!

Спасибі за міцні крила і кубельця в яких зростили і виплекали. Це завдяки вам, ми міцно тримаємо політ і протистоїмо буревіям викликів долі. А коли настане наш час – полетимо до вас у вічний вирій! Але нехай це станеться не скоро! У нас ще земних справ – сила силенна! Вічна пам‘ять усім хто не з нами. Пам’ятаємо усіх!