Відійшов у далеку дорогу відомий журналіст Олександр Олександрович ФІЛІН, лауреат премії імені Олександра Гетьмана, володар відзнаки Національної спілки журналістів України «Золоте перо» і обласної «Журналіст року-2006», автор багатьох поетичних та публіцистичних книг і публікацій у обласній та міській пресі.
Першими його вчителями на журналістській ниві були нині знані в Україні лауреат Національної премії України імені Т.Г. Шевченка дисидент Тарас Мельничук , письменник-фантаст Ігор Федоров та правозахисник Олександр Гетьман.
Ще навчаючись у Вінницькому педінституті, вступив до молодіжної організації «Марксистів-футуристів», тобто літераторів майбутнього, названої КДБ «антирадянською», і за це був відрахований з третього курсу, і відтоді на хліб собі заробляв спеціальністю будівельника, адже був хорошим майстром від природи.
На Вінниччині він працював у тиврівській, іллінецькій, крижопільській і чечельницькій районних газетах, а також був літературним редактором газети «Незалежний кур»єр».
З 1984 року був одним із засновників на Вінниччині громадської природоохоронної та краєзнавчої організації «Поділля».
Особливо багато писав Олександр про історію міста Вінниці, він був її великим знавцем, відроджував призабуті імена письменників та поетів Володимира Прилипка, Юхима Аптекмана, дружини академіка Олександра Ющенка Стефанії Караскевич-Ющенко, княгині Марії Щербатової, полководця Першої світової війни генерала Олексія Брусилова, легендарного у Вінниці хореографа 50-70-х років минулого століття Моню Шустера.
Член Національної спілки журналістів України з 1993 року.
У Олександра Філіна були ще великі творчі плани на майбутнє, але перешкодила підступна хвороба.
Друзі сумують за ним і намагатимуться належно вшанувати його пам’ять у місті Вінниці, що його Олександр так любив, Вінниця була його душею.
Від імені друзів – Світлана Василюк, Вадим Вітковський, Василь Паламарчук, Сергій Гальчак, Олександр Гордієвич, Галина Лебідь.
Світла пам’ять моєму однокласнику
Олександру- Саші Філіну.Деякий час ми сиділи за одною партою в школі Nr.3.Мали щось спільне – не боялись і шли на рожон в цілому житті. Він навіть написав статтю про мене.Знав і його дружину пані Кароєву.Саша,ти не пішов від нас,ти поруч.Бувай…