Такого похорону ще не знала Вінниччина. Персонал похоронної фірми «Реквієм» у щитках, рукавицях та спеціальних костюмах індивідуального захисту найвищого ступеня! Парафіяни і священники МП — всі у масках. Місця під храмом священномученика Володимира на Брацлавській у Вінниці мало, але на похорон Олексія Іродова все одно прийшли до 300 людей… Його дружини Наталії та 3-х дітей тут немає. Лікарі кажуть, що вони також захворіли на коронавірус та лікуються вдома. Їх на прощання не пустили. Так у Вінниці 15 травня хоронили священника Московського патріархату, який напередодні помер від Ковід-19 у реанімації Вінницької «ра­йон­ки»…

У п’ятницю, 15-го, вздовж дороги перед храмом як ніколи було багато автотранспорту. Одні вінничани приїхали на базар, а інші — попрощатись із 49-річним Олексієм… Але парафіян було видно по чорних хустинах і масках, коли по обидва боки проїжджої частини люди із опущеними головами зустрічали «Мерседес»-катафалк.

До храму МП на Брацлавській, який було зачинено на вимушений карантин через спалах захворювання, пускали лише своїх… Для решти ворота зачинені, а прощання із отцем Олексієм у закритій труні відбувається під наметом…

Водночас, персонал ритуальної служби «Реквієм» просить не порушувати правил поховання і в спеціальних захисних костюмах дістає із «Мерседеса» дерев’яну домовину. Все відбувається перед входом до закритої церкви — тент, три священники в чорних масках і півчі, що відспівують покійника. Після двох годин молитов процесія перейшла на задній двір храму, де наперед була викопана могила. Адже 49-річний отець Олексій Іродов заповів похоронити його на території своєї церкви, де приготував собі могилу… І, за свідченнями друзів, видовбав труну із цільного стовбура дуба за давньоруською традицією. Невже він відчував свою ранню смерть, що лише у 49 років так ретельно готувався до останнього шляху в інший світ?

Чому ж 14 травня помер цей священнослужитель, якого намагались врятувати найкращі лікарі області та вся паства церкви своїми фінансовими внесками?

Вже відомо, що це офіційна 7-ма смерть від корона­вірусу у Він­ниці та області. Бо після тривалого лікування у Вінницькій ЦРКЛ (районній лікарні) раптово зупинилося серце 49-річного священника…

Вже відомо, що Олексій Іродов на вихідних із терапії потрапив до реанімації у важкому стані та останні дні перебував на апараті штучної вентиляції легенів. А зараження КОВІД-19 у нього виявили ще 5 травня, і за кілька днів його здоров’я різко погіршилося.

– У нього був цукровий діабет, супутні захворювання. Пневмонію лікували сильними антибіотиками, 12 тис. одна ампула, єпархія зібрала понад 30 тис. Два курси антибіотиків пройшов, мав бути третій. За два дні до смерті була перша зупинка серця, але тоді вдалося реанімувати… А от вдруге, на жаль, серце не запустилося…. За цього батюшку всі дзвонили — і з департаменту, і з єпархії. Завідувач реанімацією від нього не відходив. Батюшка, коли був у свідомості, відмовлявся від деяких процедур, казав, що Бог поможе… Але йому робили все необхідне. Два дні був на апараті ШВЛ, — прокоментував головний лікар Вінницької ЦРКЛ Олександр Кри­вов’яз.

Попри всі заперечення коронавірусу серед священників церкви та їхніх родин і навіть звинувачення газети у роз­пусканні фей­ків, у день смер­ті Олексія свої спів­чуття одразу висловив голова Він­ницької єпар­хії митрополит Варсонофій.

– Митрополит Вінницький і Барський Варсонофій і духовенство єпархії висловлюють щирі співчуття матінці, дітям і всій родині покійного протоієрея Олек­­сія Іродова, а також духовенства та парафіян храму.

Ще більше фактів про юність, батьків, брата в Росії у армії, земне життя та будівництво храму на Брацлавській покійним Олексієм Іродовим розповіли на похоронах та у соціальних мережах його сусіди, друзі та хлопці із сусіднього двору:

– Нашел в телефоне еще несколько фото почившего сегодня отца Алексия Иродова, — пише вінничанин Андрій Адеріхо. — Он был резок и нетолерантен. Но правдив. Когда один мой друг-атеист во время беседы с ним задал какой-то стандартный вопрос про 10 заповедей, он ответил: «Это проваленный экзамен первого курса института, из которого нас с вами давно выгнали». Друг вспоминает этот его ответ уже много лет. Он был остроумен и порой эксцентричен. Но сказанное им заставляло людей включать мозг и менять свою привычную картину мира, а не просто слушать и моргать. Когда я впервые его встретил, он неспешно шел по центру города в черном подряснике, подпоясанный кожаным армейским ремнем. В начале двухтысячных это выглядело весьма странно. Но еще более странно выглядели несколько человеческих черепов, аккуратно лежавшие в старой советской авоське, которую он держал в руке. Это были головы козаков, захоронение которых он нашел в том месте, где тогда еще только начинал строить храм. Он нес их в морг на экспертизу, чтоб определить возраст. Храм он построил. Красивый храм. А возле храма сделал самому себе могилу, где бы он хотел, чтобы его похоронили. И еще он вырезал себе гроб из цельного куска двухметровой ширины дуба, как делали по старой древнерусской традиции.

– Ми з Олексієм Іродовим виросли в одному дворі на Тяжилові. Жили в одному будинку, наша квартира була на першому поверсі, він проживав прямо над нами, — ділиться колишній міністр соцполітики в уряді Володимира Гройсмана — Андрій Рева. — Його батько був начальником вокзалу залізничної станції «Вінниця», помер несподівано у віці 42 років наприкінці 70-х. Має старшого брата — Олександра, який є офіцером російського Тихоокеанського флоту, проживає на Далекому Сході. Його виховувала сестра батька — тітка Катерина, інвалід з дитинства, яка проживала разом із ними. Дуже хороша у нього була мама, яка працювала економістом в БМП-392. Шкода, що помер таким молодим. Співчуття родині.

Були і різкі:

– Варсонофій не співчував би, а не допустив би такої біди! МП виконував вказівки з Москви, — каже Раїса Уманець.

– Знаю, що батюшка Алєксєй був затятим прихильником русской віри, не сприймав російсько-української війни на Донбасі. Відмовлявся допомагати українським військовим, коли за благословенням владики Симеона тодішня єпархія збирала волонтерську допомогу в АТО. На цьому грунті виникали конфлікти з священниками-волонтерами, — запевняє Анна Дубчик.

– Умер хороший Человек, Священник! Зачем осуждать? Вы безгрешны? Бог Сам его будет судить! А бумеранг ни для кого не отменялся! — підсумовує вінничанин Сергій Анатольєвич.

Цей храм, до речі, дійсно побудували на стародавньому кладовищі, і було вигорнуто під час будівництва чимало кісток.

Ходила легенда навіть про козацьку могилу, яку спеціально стерли із лиця землі для фальсифікації історії Вінниці та Поділ­ля… А ще досі ніхто із вінницьких посадовців не коментує той факт, чи можна хоронити людину із діагнозом КОВІД-19 у місті, навіть якщо це територія храму МП? Чи можна було хоронити так, біля церкви, хворого на коронавірус, навіть батюшку, — ми запитали у департаменті охорони здоров’я. Там відповіли:

– Це не зовсім за епідеміологічними нормами, але якщо вже так сталось, то не треба нагнітати ситуацію.

Це красномовний факт того, що коронавірус не щадить нікого. І священники, і їхні родини, монахи, парафіяни продовжують хворіти. Тому МП не треба вішати ярлики журналістам, а адекватно реагувати. Висловлюємо співчуття родинам всіх померлих від коронавірусу. Бережіть себе — закликаємо всіх.

Сергій Годун
Каріна МАЄВСЬКА