Ольга та Володимир Науменки із села Демидівки днями відсвяткували діамантове весілля.
Привітати їх прийшли односельчани на чолі зі старостою громади Юрієм Мельником, головою ветеранської організації, та мером Гнівані Володимиром Кулешовим. Щасливе подружжя порадували віршами, піснями, а ще вручили квіти, коровай та листівку.
– Батьки Ольги Григорівни – корінні демидівчани. Мама все життя працювала у колгоспі, тато — на кар’єрі. Після школи дівчина поїхала до Вінниці, де й знайшла свого коханого Володю, найкращого жениха на Пироговському масиві. А той, побачивши красуню Ольгу, закохався в неї з першого погляду… Ось так і стали одним цілим — сім’єю Науменків.
Гуляли два дні — спочатку в Демидівці, тоді у Вінниці. Завжди як могли підтримували один одного. Володимир Васильович працював у гаражі облвиконкому, потім водієм на різних підприємствах. За свій професіоналізм користувався повагою у людей. Дружина трудилась бухгалтером. Син Сергій так само як батько був все життя за кермом. На жаль, його не стало у 2007 році через хворобу серця.
Цю втрату подружжя дуже важко перенесло. Залишився в них внук Тарас, в якого у самого двійко синочків — Максим та Дмитро. Мешкають вони у Вінниці і часто відвідують прабабусю та прадідуся, — розповів нам Юрій Мельник, староста сіл Демидівка та Могилівка. — Не втратили своїх палких почутів колишні молодята за 60 років подружнього життя.
Гостей на діамантовому весіллі подружжя зустрічало за святковим столом. Ольга Григорівна одягнула віночок, наче справжня наречена. Жених Володимир Васильович як ніколи багато посміхався. Непросто йому це робити після трьох інсультів.
– Дружина нам зізналася, що свого Володю «витягнула з того світу», — додає староста. — За останні три роки хвороби її коханого лікувала його сімнадцять разів. І не залишала ні на хвилину, спала з ним на одному лікарняному ліжку, як вона сказала, «валетом». Прислухалась до кожного подиху… Щиро вірю, що Господь Бог буде оберігати чудову сім’ю Науменків від усього лихого та даруватиме їм многії та благії літа спільного щасливого життя до сотні літ.
Вікторія Снігур
