Неодноразово представники цієї професії з Вінниччини страйкували у столиці, де вимагали підвищення зарплат, скасування реформи скорочення та покращення матеріально-технічної бази. Але далі обіцянок справа не дійшла. Саме тому машиніст із Козятина Олександр Малащук вперше започаткував флешмоб «Я залізничник і завжди кажу правду», де розповів шокуючі подробиці про свою роботу. На підтримку нашого земляка вже відгукнулись тисячі людей!

– У структурі залізниці працюю із 2006 року машиністом другого класу на вантажному та пасажирському русі. І коли хтось каже, що якщо мене щось не влаштовує, то їхати у Польщу або йти в колгосп, то я відразу відповідаю, що хочу працювати за покликом серця. І якщо є проблеми, то краще виправити їх, а не відразу ховати голову у пісок, — розповів нам Олександр Малащук. — Так, серед залізничників є корпоративна етика, але в одному із пунктів йдеться про те, що свого слова ми не маємо, як і права влаштовувати пікети. Більш того, нещодавно був підписаний меморандум та створений антикризовий штат, куди люди надсилали вимоги, які потім мали доносити Укрзалізниці. Але до цих пір ніхто до нас не звернувся і не дав відповіді на наболілі запитання. Тому в мене виникла ідея влаштувати всеукраїнський флешмоб. Насамперед хвилює матеріально-технічна база, адже всі локомотиви виготовлені понад 60 років тому і зношені на 99%. Наше депо своїми силами намагається із цього металобрухту, який вже на очах розсипається, щось зробити. Але ж самі розумієте, що це практично неможливо. Тому часто транспорт ламається, люди запізнюються на літаки, але вираховують із нас. Моє робоче місце – це шматок залізної труби, яка обтягнута штучною шкірою. Із людьми ніхто не рахується, вони звільняються. Заробітна плата теж бажає кращого, адже ціни постійно зростають, відповідно годувати родини нема за що. Призупинили виплати матеріальної допомоги, раніше раз у рік давали оздоровчі, на одруження, народження дитини, поховання. Тепер пояснюють – через карантин і брак коштів все відтермінували. Більш того, збільшили пенсійний вік до 60 років, хоч у нас відповідальність в рази вища, ніж у того ж водія автобуса. Ніхто не говорить і про шкідливість праці, адже постійно маємо справу із сильною вібраційністю та магнітними полями. Це вже давно мали б віднести до професійних захворювань, але досі не зроблено! Чимало питань у нас і до керівництва УЗ, там мають провести аудит!

За словами Олександра Малащука, більшість позитивно відреагувала на його ініціативу. Але й отримував погрози та негативні коментарі. Та, каже, вже нічого не боїться, закликає й інших бути такими.

Віталіна Володимирова