Вірш «Нема пророка на своїй землі», якого я ілюстрував запозиченим колажем з портретами Мазепи, Петлюри, Бандери та Порошенка і надписом «З кожного українця, що боровся за Україну, Московія робила і робить злочинця, негідника, а подекуди і божевільного», виявився тим індикатором, який показав те, що коїться у наших головах. А там такий рейвах, що і справді не по собі.

Вірш не залишив байдужим багатьох. Його скопіювали більше тисячі разів, розмістили в багатьох групах, що говорить про те, що мою думку поділяє багато людей, адже якби не поділяли, то не поширювали б. Але реакція на нього на моїй сторінці і в групах виявилася такою, що це наштовхнуло на певні роздуми.

Мене не здивували потоки злоби і брехні, які вилились у коментарях до вірша і до світлин персонажів, адже серед читачів чимало українофобів та відвертих ворогів. І найбільше дісталося Бандері та Порошенку, що, з огляду на історичні відстані, і не дивно, а з іншого боку — дивує! Бандері дісталося як вбивці, фашисту і т.п., а Порошенку — як злодію, мародеру, баризі і т.д. І те, що майже за тридцять років незалежності України не вдалося розвіяти міфи, сформовані московітами про Степана Бандеру, є свідченням потужного впливу їхньої пропаганди і як глибоко вона засіла в головах людей. Так. Життя і діяльність С. Бандери — це вже далеке історичне минуле, але сформовані ворогом стереотипи і досі роблять свою чорну справу. То що тоді говорити про історичні події, свідками яких ми стали, але користуємось їх трактуванням з подачі нашого ворога. Ми вже забули, в якому жалюгідному стані опинилася наша країна, її армія після втечі зека. Не хочемо знати, що на медалі Московії за «воссоєдинениє» Крима стоїть дата 20 лютого 2014 року, не пам’ятаємо, що обрали Порошенка тоді, коли війна вже йшла і гинули люди. Не пам’ятаємо про загрозу дефолту і пророцтва нашого неминучого краху. Що з нами? Це ж все було на наших очах? Ми втонули в потоках брехні, відвертої маніпуляції та дезінформації, і, врешті, більшість повірила, що Порошенко Вальцман, що він збагачується на війні, що розкрадає все на світі…

І цій більшості не потрібні факти, їй в голови вклали, що він злочинець! Московія з допомогою п’ятої колони зробила все можливе, щоб ми довірили свою державу нікчемі! Я не дивуюся, що проти Порошенка об’єдналися промосковські сили. Але те, що з ними заодно опинилися і наші націонал-патріоти, це вже є свідченням їхнього рівня деградації. Саме так! Адже замість того щоб підтримати того, хто боронив Україну, вони підключилися до його цькування в надії отримати політичні дивіденди. І що, отримали?! Щось їх зараз нікого не видно і не чути! Порошенка є за що критикувати! В нього було помилок чимало. Під час його правління я теж писав гостру громадянську поезію, адже хотілося швидких змін і кардинальних реформ. Але наші бажання не завжди співпадають з реальними економічними і політичними можливостями влади.

Нема пророка на своїй землі,
А свого Вашингтона ми вже мали!
Казилися від злоби у Кремлі
Та тонни бруду в голови вливали.

І більшість все ж повірила брехні,
Страшну неправду сприйняли на віру
Та Україну зрадили в борні,
Віддали на поталу бузувіру.

Забули про Майдан і про війну,
Про тисячі скалічених і вбитих,
Ту величезну і страшну ціну,
Що довелось за волю заплатити.

Що разом з ним пройшли найважчий шлях
І піднялися з попелу, руїни,
Це той, що виніс на своїх плечах
Найважчий бій за долю України.

Не з неба впали томос і безвіз,
А армія вселяла гордість, віру!
І слава Україні – наш девіз –
Лунало так, що йшов мороз по шкірі!

Усе це в урну, наче в унітаз,
На виборах зебіли все спустили!
Ви жалюгідні! Ненавиджу вас
За те, що з Україною зробили!

Тепер принишкли, та на боротьбу
Ці шлунки не піднімуться ніколи!
Прийдеться нам змивати цю ганьбу,
Змивати кров’ю, а не «по приколу»!

Та коли я побачив, що на посаду керівника держави претендує блазень, який до того відверто знущався з України і українців, то виступив на підтримку Порошенка. Це ж треба бути повними ідіотами, або, правильніше, зебілами, щоб під час війни обрати Головнокомандуючим того, хто скількись там разів ухилявся від призову в армію та й ще глузував з цього на камеру! Чого я тільки тоді не наслухався від багатьох з вас, що мене купили, що я продався… і це найменш образливе з того, що тоді мені писали в коментарях.

Минув рік. Представники п’ятої колони продовжують вірити московській пропаганді про те, що Порошенко барига і що його треба посадити. Це не дивує, адже сьогодні він для них ворог номер один і немає більше в Україні жодного політичного діяча, здатного протистояти Московії. Тому і намагаються вони, обіруч з нашим блазнем, розтоптати його як політичну особистість, очорнити Революцію гідності і відновити промосковський вплив. І посадили б уже, але немає за що! Виявилось, що він не крав, хоч більшість в цьому переконана. Та неочікувано для багатьох Порошенко виявився ще тим бійцем, і можна відверто сказати, що він є сьогодні націоналістом № 1 в Україні. І не треба вишукувати його якісь гріхи в минулому, треба бачити, ким він став сьогодні.

У кожного з нас свій шлях до Бога і до України, і в нього теж. Хто без гріха — кидайте далі свої слова-каміння. Але зважте на справи його, які ми зробили разом. І з огляду на зроблене та започатковане мене дивує позиція людей, які не є п’ятою колоною. І я це знаю точно. Ось вам, як приклад, коментар до мого вірша українки, яка позиціонує себе патріоткою, пише непогані вірші: «Мирославе! Я була про Вас кращої думки… Можна не любити Зеленського, можна не схвалювати політику нової влади, але … возвеличувати Порошенка — це вже занадто!..Томос і безвіз Вам в поміч! Але за них хліба не купиш з порошенківськими апетитами. Шкода…»

За Томос і безвіз хліба не купиш!!! Як це перегукується з тим, що пролунало з вуст «зливного бачка» каналу Г + Г — «Мову на хліб не намажеш»! І далі ще її відповідь на коментар: «Україна це не порошенко, Ви помиляєтесь. я не зебобік, я просто здравомисляча людина. Я пишу про Україну, про Українських людей! Але так вихваляти порошенка за те, що обідрав країну до нитки — це вже занадто! 1 приклад: газ був при П.9.55, 2 приклад — долар став втричі дорожчий. А це значить, що він пограбував свій народ». (Орфографія збережена.) Я можу тільки уявити, що в голові в людини і які канали вона дивиться! А судячи з коментарів до вірша на сторінці і в групах, так думає чимало населення, не хочу писати — українців. Але з такими думками і таким баченням дійсності на наступних виборах президентом стане представник промосковського опоблоку.

І так станеться, якщо ми не будемо думати і вирізняти брехню та не об’єднаємось. І не обов’язково, що навколо Порошенка! Але поки що на горизонті немає більше нікого. І ще відповідь тим, хто заперечував тому, що автор цього колажу (до речі, поможіть його встановити) розмістив Порошенка поруч з Мазепою, Петлюрою та Бандерою та згаданим вище надписом, адже йому тут нібито не місце. Пам’ятаєте слова Степана Бандери: «Коли поміж хлібом і свободою народ обирає хліб, він зрештою втрачає все, в тому числі і хліб. Якщо народ обирає свободу, він матиме хліб, вирощений ним самим і ніким не відібраний».

Мирослав Вересюк,
член НСЖУ, вінничанин

Від редакції. Керуючись принципами свободи слова даємо цю публікацію нашого читача в порядку дискусії.