Цього літа (і особливо — останнього святкового вікенду) в Україні спостерігався справжній бум внутрішнього туризму. Через закриті у зв’язку з каратнином кордони, українці шукали змістовний відпочинок у себе вдома. Справжній бум виник нещодавно у мережі навколо скромної Рассейки, що у Татарбунарському районі на Одещині! Про існування цього населеного пункту на карті багато хто навіть і не здогадувався, коли б не туристи–вінничани, які, подорожуючи на власному авто, зіткнулися з поганими дорогами, нарікали на не надто комфортні умови проживання, комарів і відсутність “цивілізації”.

Ми поцікавилися, що ж тоді приваблює в Рассейку туристів з Вінниці? Інший бік цього чорноморського курорту не з чуток знає Ірина Рибачок — організаторка турклубу “Бідняжка”, його згадували у своєму пості вінницькі мандрівники. Вона вже сьомий рік організовує мандрівки на цей курорт. Запевняє: про негативні сторони цього віддаленого морського узбережжя мандрівники знають, проте з року в рік обирають саме його, адже тут — екологічна заповідна територія.

“Цей курорт вирізняється від інших тим, що знаходиться в екологічній заповідній території. Море тут чисте, адже віддалене від таких великих міст, як Одеса, майже на 100 км. Дельти річок Дунаю і Дністра теж віддалені, а основна автомагістраль знаходиться за 30 кілометрів. Також ця територія не забруднена промисловими викидами, бо поряд немає фабрик чи заводів, місцеве населення займається сільським господарством, виноградарством і т.д. Повітря тут насичене корисними випарами солей та йоду, адже курорт оточений, крім моря, ще двома великими озерами Шагани і Сасик”, — розповідає Ірина Рибачок.

За її словами, Рассейка має ще одну унікальну перевагу: курорт розміщено на одній широті з Кримом, тобто наразі він є найпівденнішим на неокупованій частині України.

“За рахунок такого розташування, курорт чи не найбагатший на сонячні і теплі дні, на відміну від, скажімо, нашої Вінниці, де дощі і великі перепади температури влітку вже норма. Тут можна спостерігати за пеліканами, які не втекли з зоопарку, а живуть у дикій природі. А в містечку Вилкове, куди ми їздимо на екскурсію, росте та дозріває інжир. Та найбільше захоплення залишають у наших мандрівників довгий та широкий пляж і екскурсія на заповідну територію “Тузлівська Амазонія”, де можна поспостерігати за птахами та дізнатись багато про нашу природу від дбайливих екологів, які охороняють цю територію”, — розповіла Ірина.

Про недоліки організаторам подорожей у Рассейку відомо, як нікому іншому. За словами Ірини Рибачок, усіх туристів одразу “на березі” попереджають про те, що тут немає великих супермаркетів, банкоматів та прісної води в кранах. Когось це відлякує, і люди мають можливість обрати для себе більш комфортні варіанти, проте ті, хто шукає саме спокою, незайманої природи, вільних пляжів та бесарабського колориту, залюбки повертаються сюди з року в рік. До слова, місця в подорожах на липень уже практично розкуплені — людей, які обирають спокійний віддалений відпочинок, нині не бракує: курорт користується не меншою популярністю, ніж розкручені Коблево та Затока.

Вінничанка Наталя Любіцька відкрила для себе Рассейку три роки тому. Каже, що відтоді їй хочеться повертатись туди знову і знову.

“Бо найголовніше — природа, відчуття, що ти не на асфальті посеред загазованого міста, а серед птахів, дерев. Лимани, море, повітря без вихлопів машин… Пляж саме для тих, хто не любить “відчувати лікоть сусіда”. Свобода не обмежена: можна чути море, бачити птахів, дельфінів, ввечері засинати під кумкання жабок в лимані, а вранці, зробивши кілька кроків, побачити на лимані сніданок пеліканів і чапель”, — каже пані Наталя.

Інша мандрівниця, Ольга Мельник, яка нещодавно повернулася з поїздки в Рассейку, описує свої враження так:

“База мені сподобалася, а гостинність господарів приємно вразила. До моря йти довжелезним містком через лиман, на поручнях якого сидять чайки, лиманом неспішно пропливають лебеді, копошаться екзотичні качечки, граційно стоять у воді на одній ніжці чаплі. Найбільше вразила картина, як ціла зграя пеліканів своїми величезними дзьобами виловлювала рибу…. Я подумала, що це найкраще, що я бачила, але коли побачила море – була ошелешена – невже я в Україні!?

Як бачимо, на колір і смак товариш не всяк. Та очевидно одне – Україна може задовольнити туристичні забаганки навіть для тих, хто вирішив відпочити скромно, але екзотично.

Соломія КАЛЮЖКО