На відкритті виставки був присутній талановитий і надзвичайно позитивний Сергій Лопушан, який з задоволенням розповідав цікаві історії з життя та ділився технологією виготовлення дивної краси ваз, панно та тарілок.

– Митець народився в одному з найдавніших поселень неподалік Козятина – у с. Сестринівка . Закінчив місцеву школу, після якої вивчився на спеціаліста – механіка маслосир заводу і працював за фахом. Після служби в армії вступив у Вінницький педагогічний інститут, де оволодів фахом педагога за спеціальністю “робота з дітьми, творча гурткова робота”. Саме школа і діти стали його покликанням. Улюбленим його захопленням є робота з деревом. Перші кроки знайомства з даним ремеслом розпочинав поруч з батьком, виготовляли вікна, двері й інші предмети, побутові речі, що користувалися у населення попитом. За час роботи в школі удосконалив свою майстерність й оволодів новими техніками. Сьогодні майстер працює у техніці – токарна обробка деревини, сегментні технології виробів та в техніці піросегментація (об’ємна блочна мозаїка). Брав участь зі своїми творчими роботами і поробками дітей у різноманітних конкурсах, фестивалях, – каже директорка Музею історії Козятина Лілія Макаревич.

У музеї представлені 30 творчих робіт Сергія Федоровича обох технік, що вражають красою та самобутністю. Цього дня до музею завітали лише його найближчі друзі та донька, щоб розділити радість майстра. Вітання та слова захвату від побаченого. гарний настрій та щирі побажання дарували митцю крила. Від імені відділу культури Козятинської міської ради були вручені подарунки, подяки за організацію виставки та квіти.

– Не менш цікавими є і роботи Олексія Кравчука з фанери, що нагадують мереживо і дивують витонченістю та красою. При становленні особистості надзвичайно важливо, хто буде наставником та учителем у людини. Значно цінніше, коли зразком в подальшому у житті є родина і батьки. Так сталося й у Олексія. Народившись в династії вчителів, ще змалку, отримавши у спадок фундамент знань, разом з чистим киснем і насиченим селищним повітрям, отримав у дар різноманітні таланти, любов до знань, до викладацької діяльності й захоплення, як і в батька, художнім випилюванням по фанері. Зрозуміло, що після школи, Олексій вступив до педагогічного університету, щоб оволодіти фахом “загальнотехнічні дисципліни і праця”. Так улюблене татове захоплення заполонило душу юнака і переросло з часом в цікаву, по серцю роботу, а пізніше стало професією. Сьогодні митець на заслуженому відпочинку. Продовжує займатися художнім випилюванням по фанері, створює навколо себе і людей красу, яка має попит у односельців. Разом з дружиною виростили і прищепили любов до мистецтва дітям, – додає Лілія Макаревич.

Запрошуємо усіх поціновувачів естетики та краси завітати до прохолодних експозиційних залів Музею історії міста Козятин.

Валентина Лісова