Давай заговорим з тобою про мрію,
а потім увійдем у безвість ночей…
З тобою залишимось там із надією,
що більше не буде лукавих людей…
Ми будем літати, як попіл у вітрові
Цигарок прокурених десь там у висоті.
Ми будем летіти невпинно по світові,
Нарешті залишимся на самоті.
Ми будем, як Майстер із Маргаритою,
віддавшись безодні, мчатись у вир.
Я буду тобою від вітру укритою
Бо наші світи – то є вічність, як ми…
Софія Копач
