Бо тут на полях фермера-фронтовика Сергія Бенедичука під час липневих жнив відбулась показова битва за урожай за участю місцевих громад, фронтовиків, поліції та іногородніх рейдерів.

Адже минулої осені фермер Сергій Бенедичук засіяв орендовані гектари трьома сортами пшениці та зібрався збирати такий важливий і важкий цього карантинного літа урожай…

Втім, виявилось що на пшеницю претендує миколаївська фірма під дахом тамтешнього депутата, який купив проблемну агрофірму в Козятинському районі для свого сина. Тому за вінницькою пшеницею приїхали татуйовані пацанчики за підтримки навіть місцевої поліції…

Але не на того напали! Бо за ці гектари почалась майже справжня війна і охороняти урожай цілодобово вийшли місцеві фронтовики та селяни…

Бо всі вони є пайовиками невеличкому селі Махаринці та сусідніх громадах на Козятинщині.

Саме тут майже 500 гектарів обробляє місцевий ветеран АТО Сергію Бенедичук.

І саме його через суди і силовиків пресували опоненти, що зазіхали на урожай із його полів.

– 3 липня в мене був обшук! Перевернули дім вверх ногами… Перерили все від дитячих букварів до спідньої білизни! Шукали мільйони! – розповів фермер-фронтовик Сергій Бенедичук. – Я їм кажу – хлопці, ви ж офіцери, як і я… Хто вас послав? Вас навіть у постанові суду про обшук не має… На кого ви шиєте справи? Ви не на того напали!

Тоді приїхали хлопчики від фірми миколаївського депутата на поле і хотіли наш урожай збирати…

Але ж це не моя земля – я її орендую у людей, пенсіонерів, фронтовиків, цілої громади… Невже вони віддадуть свою вирощену пшеницю? І їх не залякати, бо вони стоять за своє… Особливо, АТОвці, які захищали нашу землю на Донбасі. А тепер захищають її тут… Два комбайни сьогодні зайшли на поле без супротиву рейдерів і урожай обіцяє бути добрим. Будемо із хлібом! І я вже сказав людям, які охороняли свої паї, що піднімаю орендну плату до 10 тисяч і днями почнемо видавати зерно в рахунок оплати за паї… Разом ми перемогли! Слава Україні!”

Так само селяни кажуть: «Будемо стояти вдень і вночі, поки з полів комбайни не зберуть наш останній колосок».

До речі, поліція, що місцями досить дивно себе вела щодо селян і фермера, сьогодні просто приїхала на збирання урожаю і прихованою камерою зняла всі авто і присутніх людей…

Минулого тижня «33-й канал» писав про ситуацію навколо гектарів Сергія Бенедичука ось таке:

– За моїми плечима служба у гарячих точках у складі миротворчого контингенту ООН та навчання в одному з кращих військових центрів США. У лавах Збройних сил України з 2003 року я пройшов непростий шлях до майора запасу. Служив у зоні АТО. Тепер змушений воювати не з окупантами, а рейдерами, – каже фермер Сергій Бенедичук. – Перше своє підприємство ТОВ «Сан­АгроСід» я створив в 2017 р. в селі Махаринці. Там же мав перших два атовських гектари, які отримав у спадок, та вирішив займатись агробізнесом.

Згодом розширив господарство, взявши в оренду паї селян. З ними працював, засівав землю, збирав урожай. Потім залучив інвесторів, бо розумів, що сам не впораюсь. У моїх компаньйонів був ще бізнес з дистрибуції засобів захисту рослин та насіння. У них виник складний фінансовий стан, і вони вирішили знехтувати нашим підприємством заради свого.

Коли я почав перевіряти, дивлюсь – вони закуповують, наприклад, тонну насіння за 10 тисяч, а нашому підприємству (ТОВ “СанАгроСід” – авт.) продають за 15. Купили трактор за 50 000, мені сказали, що за 70 000. Вже восени 2018 року почались серйозні проблеми на підприємстві, грошей зовсім не було, всі кошти, які були, мої партнери вивели собі на підприємство чи забрали за борги. На початок посівної 2019 року я добрав ще 250 га, в сумі вийшло 360 га.

Навесні-2019 мої партнери вирішили продати все наше підприємство одному агрохолдингу, і всіх тих людей, які від нього перейшли до мене. Я сказав, що так не піде, це всі мої родичі та друзі, вони повірили мені, в мене в селі живуть батьки.

На це мені відповіли, що їх зовсім не цікавить моя думка, вони в будь-якому випадку продадуть орендні права.

Чому мої партнери вирішили так швидко розвалити бізнес? Тому що на той час вони набрали до 3 млн грн. хімії та насіння і не розрахувались. Всі пайовики були дуже обурені цією ситуацією і в добровільному порядку розірвали договори та підписались на мою новостворену фірму «Махаринецьке агро».

Цього року компаньйони, не розрахувавшись з пайовиками, надумали свою частку фірми комусь подарувати.

У Козятині охочих на дармовщину не знайшлося, зате такі знайшлися в Миколаєві. Всі троє передали свої частки 22-річному Станіславу Войцеховському, сину директора ФГ «Родимівка» Миколи Войцеховського з села Братське Миколаїв­ської області. Після того як у жовтні я засіявся, з Миколаєва приїхали гінці, щоб «купити пайовиків».

Нині вони хотіли зібрати наш урожай! Але я їм і поліції із гінцями сказав один раз – Хто сіяв, той і збиратиме урожай!

Сьогодні ми з Божою поміччю зібрали перші тони збіжжя! Дякую всім, хто вийшов захищати наш спільний урожай…