Староприлуцький замок графа Мерінга у Липовецькому районі називають ще Маріїнським палацом.

Різьблені арки, ліпнина на стелі, різноманітні візерунки на стінах. Деякі кімнати оздоблені червоним деревом. Схожість палаців пов’язують з тим, що до переїзду в село Стара Прилука родина власника — Сергія Мерінга – мешкала поблизу Маріїнського палацу у Києві. Мабуть, тому садиба у Старій Прилуці набула зовнішнього вигляду Маріїнського палацу.

Граф Сергій Мерінг, син відомого лікаря Фрідріха Мерінга, придбав палац у 1905 році. За переказами, будівлю виграв у карти. Це був один із 99 палаців, якими він володів в Україні, Росії та Польщі.

Спочатку куплений палац був одноповерховий. Згодом граф добудував другий поверх та реставрував палац. На той час у замку було 43 кімнати, але згодом верхній поверх був зруйнований, і кімнат поменшало. Подекуди в кімнатах збереглись майоліка на стінах та стелі з червоного дерева. Раніше у парку біля палацу було багато фонтанів та красивий сад, проте нині там залишився лише один фонтан та кілька блакитних сосен.

Про багатства Мерінга ходять легенди, кажуть, що в стінах палацу по цей день зберігаються скарби магната. Місцеві неодноразово знаходили на території палацу золоті монети. Вважають, аби віднайти всі скарби, потрібно знести та розібрати палац. Та поки на це ніхто не наважився, та й не дозволять, адже будівля віднесена до пам’яток архітектури національного значення.

Нині в колишньому палаці міститься Староприлуцька спеціалізована загальноосвітня школа-інтернат. Щоправда, більшу частину приміщень колишнього палацу уже не використовують – діти проживають і навчаються у сусідніх будівлях, а тут залишилось лише кілька адміністративних кімнат, бібліотека, спортзала і склад.

За більш ніж сто років існування будинок постарів, зовнішні стіни облупилися, штукатурка обсипалася. Зараз будівля потребує реставрації, а під великими шарами фарби не можна розгледіти фрески на стінах та ліпнину.

Ольга Сонячна