Раптові вибухи враз обірвали тишу…
Червоним заривом розфарбувавши ніч
В найближчих селах прошивало кришу
Не розуміли люди в чому річ…

Земля дрижала від такого дійства,
Налякано кричали дітлахи…
Де смерть, війна, наруга і насильства…
Враз нагадали про оті страхи.

Десь по спині пробіг незвичний холод
І серця стук лунав неначе дзвін…
Твоя душа здається б’є на сполох,
“Рятуй дітей!” – неслося навздогін …

І рятували, бігли, що є духу,
У ніч в дорогу, під розривів звук…
А інші подавалися до льоху
І тихо плакав у кутку онук…

Рвалися бомби, в небі гуркотіло…
Молились Богу у тривожну мить
Лише дитятко тихо шепотіло…
І чулось чиєсь: “Мерщiй біжіть! ”

Лиш потім взнають , як рвались снаряди…
Чому це сталось, – запитають всі?
І перемови, від диверсії до зради…
Бо там, в верхах, повірте, – не святі!

Не буде відповідей на оті питання,
Бо це не перший на рахунку склад…
Де у краю на грані виживання ,
Крадуть під гул військових канонад…

Не буде миру, спокою і тиші…
Де скрізь брехню за правду видають,
А люди мовчки вже латають криші…
Де всіх і все за гроші продають !

Ігор Волощук
вересень 2017.
Читач газети