Лікарка бачила ці жахіття щоденно, тому залишила заповіт своїм дітям.

Лікарка п’ять місяців була у вогнищі коронавірусної інфекції. У результаті важкого вірусного навантаження отримала тотальне ураження легенів, за її життя колеги місяць боролися, але втратили…

Вчора, у вівторок, лише найрідніші могли прийти попрощатися у залі поминальної служби «Реквієм». Але сотні людей – її колег та пацієнтів – висловили свій біль з приводу передчасної втрати.

У це неможливо повірити. Нам дуже болить, ми плачемо, ми осиротіли без тебе. Ти була людиною і лікарем від Бога, завжди нас підтримувала і рятувала. Немає таких слів, щоб хоч трошки вгамувати наш біль», — плачуть колеги-лікарі.

«Ще у вересні Софія Іванівна рятувала від Ковіду мою маму, десятки пацієнтів, а себе не змогла врятувати… Немає таких слів, щоб подякувати за її жертовність професії, людям…» — співчувають її пацієнти.

– Софія Іванівна від початку пандемії мужньо прийняла бій з коронавірусом! У неї було чимало особистих причин, щоб відступити, але її покликання, людяність були вищими за страх перед невідомою хворобою. Але наче відчувала, що бій для неї може бути нерівним, поспішала залишити заповіт дітям, — сумують у відділенні неврології, де Софія Іванівна пропрацювала майже 30 років.

– Софія Іванівна п’ять місяців пропрацювала у вогнищі корони. І хоча завжди дисципліновано дотримувалася усіх вимог, забезпечена ЗІЗ, але отримала велике вірусне навантаження, тому хвороба підступно прогресувала. У неї було тотальне ураження легенів. Спочатку дихала за допомогою кисневого мішка, потім підключили до «сіпапу», а вже останній тиждень була заінтубована, за неї дихав аппарат, — повідомив головний лікар Олександр Кривов’яз.

– Можливо, мала супутні захворювання, які могли призвести до смерті?

– Ні, вона була здоровою жінкою… Ще могла б довго працювати, лікувати хворих, дарувати свою любов і турботу рідним, але самовіддано йшла у лікарню і рятувала хворих… А сама «згоріла», — ледь стримує сльози Олександр Леонідович.

Софія Барчук народилася 6 липня 1961 року у селі Пеньківка Літинського району.

Після закінчення інтернатури прийшла працювати у Вінницьку районну лікарню і тут залишилася до кінця своїх днів.

У Софії Іванівни залишилися син і донька. Донька Катерина Барчук пішла по маминих стопах і теж стала лікарем невропатологом, зараз працює у Вінницькій ЦРКЛ.

Поховали Софію Іванівну у середу в селі Агрономічному з дотриманням відповідних вимог.

Це уже друга лікарська смерть від коронавірусу у цій лікарні. І шостий летальний випадок серед медиків на Вінниччині.