Вважає, що там їй буде краще і українську вивчати не потрібно. Між батьками дитини – війна
Справжня драма розгорнулась між переселенкою з Донбасу Мариною Мельничук та її чоловіком Володимиром.
За словами жінки, життя у Вінниці її коханому не сподобалось і він повернувся назад на окуповану територію, звідки їздив на заробітки в Росію. А нещодавно чоловік повернувся, забрав їхню спільну дочку та вимагає документи, щоб вивезти її в Донецьк. Марина у відчаї і через нашу газету просить всіх небайдужих її підтримати.
– Я родом з Маріуполя, чоловік — з Донецька. У мене у Вінниці проживає рідна сестра, тож рішення про переїзд не було спонтанним. Сталось це майже два роки тому. Місто мені дуже сподобалось, а ось чоловіку Володимиру — ні, — каже матір Марина Мельничук. — Через місяць він заявив, що йому тут погано, і повернувся на окуповану територію. А вже звідти, каже, що їздив на заробітки до Москви. У жовтні Володимир повернувся до Вінниці. І коли я лежала у лікарні, він раптово приїхав на квартиру і забрав 7-річну дочку Софію. Почав настроювати її проти мене. Мовляв, я погана матір, психічно хвора… Раніше ми не могли і дня провести окремо, довіряли одна одній, були дуже близькими, а тепер я не можу до неї підійти. До Вінницької школи №9, де навчається дитина, мене не пускають, бо коронавірус. Чоловік тисне на мене морально, щодня телефонує та пише. Він не хоче, щоб Софія жила в Україні. Постійно обзиває дочку «хохлушка», він ненавидить нашу мову… У Вінниці дитині буде добре, а на Донбасі немає жодних перспектив. На окуповану територію не хоче повертатись і Софія. Вона у Вінниці вже пішла до школи та знайшла друзів. Навіщо їй ламати дитинство? Вона має бути з мамою!
Стурбована жінка вже писала скаргу у поліцію, проте там відповіли, що складу злочину у діях її чоловіка немає. У міграційній службі та службі захисту дітей дали лише відписки та порекомендували звернутись до суду.
Ми вислухали і батька Володимира Мельничука. Він не заперечує — доньку вивозити справді планує.
– Не бачив я для себе тут перспектив, тому і поїхав у Москву. Можна сказати, що я там працюю та живу. Мене не було півтора року, за словами жінки, все було добре, я допомагав грішми. Та коли повернувся, зрозумів, що ситуація плачевна. Жінка кожного місяця лікується у психіатричній лікарні, вона дивна, постійно хоче кудись переїжджати. Софією ніхто не займався, і тут їй важко морально, — вважає Володимир. — Моя донька розмовляє тільки російською мовою з дитинства, у Вінниці вона пішла до україномовної школи та з’їхала у навчанні, бо половини матеріалу не розуміє. Вона навіть не хоче ходити у школу. У Донецьку мешкає моя мама, яка працює вчителькою, вона могла б дбати про доньку, поки я на заробітках. Тим паче навчання там рідною їй російською. Повірте, у Донецьку все нормально, є всі можливості, мама моя отримує їхню пенсію та зарплату. Коли ж Софія підросте, заберу її вчитись у Росію. Поки що дочка в мене вже місяць, жінка написала заяву в органи, що я вкрав її, проте це моя дитина теж! І я не називав її «хохлушкою», хіба так можна до дитини. Я хочу забрати Софію мирним шляхом, але поки що не виходить. Тож поки чекаю…
А ось юристи додають — вивезти дитину за кордон батько не зможе без довіреності матері та дозволу для дитячої візи. Крім того, бойовики закрили в’їзд та виїзд з України на окуповану територію начебто через коронавірус. Мати Марина повідомила, що вже готує звернення до СБУ і готова розпочати одиночну акцію протесту заради порятунку доньки!
Віталіна Володимирова
