Цей захід анонсують організатори – ГО «Центурія», «Едельвейс» та «Гідність Нації» – хода розпочнеться 29 січня о 18:00 на майдані Героїв Небесної Сотні. Захід присвячений до 103-ї річниці бою під Крутами.

Історична довідка:

БІЙ ПІД КРУТАМИ

Бій під Крутами відбувся 29-30 січня 1918 року біля залізничної станції Крути, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Бій тривав п’ять годин між чотиритисячним підрозділом російської Червоної гвардії під проводом есера Михайла Муравйова та загоном із київських курсантів і козаків “Вільного козацтва”, що загалом нараховував близько шість сотень вояків.

Тоді українські школярі і студенти затримали ворога, що дало змогу українській делегації укласти Берестейський мирний договір, який пізніше врятував молоду українську державність. Утім, під час бою близько 30 хлопців потрапили в полон до більшовиків і були жорстоко і холоднокровно страчені.

ПЕРЕДУМОВИ БОЮ

На той час в Україні діяла влада – Українська Центральна Рада, яка складалася з політичних, громадських, культурних та професійних організацій. Історики стверджують, що основною помилкою тодішнього парламенту була відсутність військового стрижня в Україні. І коли під боком держава має такого ворога, як більшовицька Росія, відсутність армії означає завершення політичного і соціального існування країни.

“У нас тоді хаос такий творився в країні. Не вистачало ні снарядів, ні патронів. Якби все це було, можливо, і результат був би іншим. В Україні була деорганізована, хаотизована державна влада”, – розповів історик Олександр Палій.

Відповідно, Радянський Союз не хотів, аби великий шмат землі з розвиненим сільськогосподарським угіддям та унікальною культурою відділявся і ставав незалежною країною. Отже, влада Радянського Союзу вимагала легалізувати більшовицькі військові загони в Україні й припинити їхнє роззброєння. Зазначалося, що в разі невиконання вимог російський радянський уряд вважатиме Центральну Раду в стані відкритої війни проти нього.

У Четвертому Універсалі уряд УНР закликав до боротьби з більшовицькими військами. Студенти молодших курсів Київського університету Cвятого Володимира і Українського народного університету створили добровільний курінь Січових Стрільців. До нього навіть вступили учні старших класів української гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства міста Києва.

“У добровільній армії УНР, в Студентській сотні, були і як більш досвідчені хлопці 20 років, так і діти. Найменшим було 15-16 років”, – зауважив історик.

ХІД ПОДІЙ

Наступ на Київ радянські війська вели двома колонами. Одна, під керівництвом Михаїла Муравйова, наступала залізницею з Харкова через Полтаву. Друга, під керівництвом Рейнгольда Берзіна, наступала з Гомеля через Бахмач. Загін Муравйова складався переважно з московських, петроградських і тверських червоногвардійців (разом 1 500 бійців) та броне потяга.

Україна втратила Бахмач. Коли відступали вцілілі частини до залізничної станції Крути, туди відбули і юнаки 1-шої військової школи та студентська сотня.

“Одне можна було усталити з усіх тих розповідей: величезній перевазі ворога, що наступав на станцію Крути з двох напрямків – Гомель і Бахмач, в жодному разі не могла протиставитися наша малочисельна оборона”, – зі спогадів полковника армії УНР Степана Самійленка.

Попри хороші позиції Студенського куреня на станції Крути, попри чисельні втрати вбитих і поранених зі сторони ворога, більшовики продовжували наступ. Проте без потрібного озброєння і через велику різницю в чисельності армії, українська сотні мусила відступати до Києва.

Після відступу всі українські підрозділи зібралися, окрім однієї чоти студентів, що стояла найближче до станції. Виявилося, що відступаючи в сутінках, студенти втратили орієнтир та вийшли прямо на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями.

“Хлопці в темряві заблукали під час відступу і пішли не в той бік. Розумієте, коли весь підрозділ 600 чоловік, то так буває. Найважливіша проблема була, що хлопці поїхали без патронів”, – зауважив Палій.

Червоний командир Єгор Попов наказав ліквідувати полонених. За свідченнями очевидців, з 27-ми студентів спочатку знущалися, а потім розстріляли. Учень 7-го класу Григорій Піпський зі Старосамбірщини перед розстрілом перший почав співати “Ще не вмерла Україна”, а решта студентів підтримали спів. Після розстрілу хлопців місцевим жителям деякий час забороняли ховати тіла померлих.

 НАСЛІДКИ ТА ЗНАЧЕННЯ БОЮ

Після завершення Першої світової війни був підписаний Берестейський мирний договір. Бій під Крутами дав змогу УЦР взяти участь в угоді. Тоді Українська Народна Республіка була визнана незалежною та рівноправною державою. Сталося це завдяки затримці російсько-більшовицьких нападників у бою під Крутами. Внаслідок того бою агресори-нападники втратили боєздатність на чотири дні.

За рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі в Києві. Тіла вояків-студентів було перевезено до місця, де відбулася громадська жалоба і поховання. На церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав цей учинок київської молоді – героїчним.

“В Росії про цю дату взагалі не згадується, тому що в радянські часи ця тема була категорично заборонена, а сучасна російська історія повністю базується на радянських підручниках”, – додав Олександр Палій.

Пропонуємо до перегляду українську кінострічку “Крути 1918”. Це історичний фільм-екшн про події того бою. Вихід фільму – лютий 2019 року.