Причиною нападу стала публікація про священника Дмітрія.

Нагадаємо, що ієромонах Дмітрій (Іоанн) Курмояров з Тульчинсько-Брацлавської єпархії УПЦ МП називав себе доктором богослов’я і потрапив на Вінниччині під суд через адмінпротокол за частиною 1 статті 173-3 Кодексу України про «виготовлення та пропаганду георгіївської стрічки». Але покарання за порушення українського законодавства священнослужитель не поніс, бо постановою Немирівського районного суду провадження у цій справі було закрито через за­кінчення строку відповідальності. Він ще відмовився відспівувати загиблих на Сході кіборгів та вважав події на Східній Україні «громадянською війною».

Ось що про нього говорили в селі, де він купив хату:

– Що ж тоді цей «батюшка» робив на Вінниччині із 2014-го? — це питання досі багатьох наших односельчан турбує.

– У нашому селі він не служив, а їздив у Немирів та Олександрівку. І хату він з братом купили на глухій та безлюдній вулиці! — розповіла Валентина із Рубані. — Ні жінок, ні дітей з ними не було… Як вони жили, що там робили і для чого тут «поселились» — загадка! У селі всяке говорили! 4 роки він тут жив, щось вивідував, кудись їздив і для чогось «сховався» у такій глухій хаті… Нині все село знає, що цей батюшка втік до Росії, а свою хату продав.

Як тільки ми це опублікували, раптом у редакції з’являється тренований чоловік, називає себе Русланом і заявляє, що він друг того священника.

Багато у нас було розмов всяких і зі всякими. Але такої! Спочатку цей чоловік заявив, що воюють на фронті алкаші і наркомани. Причому робив це – тет-а-тет у когось в кабінеті, щоб не було свідків.

Ми його запитали, то чому він такий дебелий і «неп’ющий» вдома!?

Він сказав, що ми націоналісти, наші діди не воювали, тому не розуміємо «Безсмертного полку».

Ми показали йому портрети та назвали прізвища наших дідів, які полягли в боях із гітлерівською Німеччиною.

Далі він сказав, що йому соромно носити паспорт України.

Ми йому порадили чемодан… далі знаєте.

Відчували, що цей чоловік далеко не рядовий відвідувач і що він нас пише і провокує… ну, щоб потім свої слова повирізати, а нас «падловіть» (відома тактика провокаторів).

А вже о 8-й вечора того ж дня (!!!) пряма мова із словами, вирізаними із розмов із нашими колегами із тим самим відвідувачем («случайним») транслювалась у передачі Шарія і коментувалась, які ми «нацики, пацики, отстой… і т.п». Із Іспанії!

Уявляєте, як чітко вже тоді була вибудувана система контактів шаріату?

Але пройшли два роки, і ми зробили повторне журналістське розслідування цих подій.

Бо священник, який утік до Росії, тепер переслідується там!

Далі — продовження історії, яке має стати наочним прикладом для усіх захисників «істинного і канонічного» Московського патріархату.

Отож, у 2019 році вчорашній мешканець глухого села Рубань під Немировом раптом переїхав до Си­біру, щоб викладати у Новосибірській духовній семінарії.

Але днями з’ясувалось, що у рідній Росії священник, який так «яро» її захищав на Поділлі, виявився непотрібним. А все через пост у соцмережі, в якому Іоанн (в миру Дмитро Курмояров) порівняв головний храм Міноборони, що знаходиться У Підмосков’ї, з «язичницьким капищем». Після цього його було усунуто від служби на два місяці «в зв’язку з невідповідністю звання клірика РПЦ». Ієромонах опублікував пояснювальну, в якій попросив керівництво церкви довести, в чому він був неправий.

– Я дійсно вважаю неприпустимим присутність серед розписів православного храму символів радянської епохи. Якщо так піде і далі, то, боюся, це призведе до народження нового псевдоправославного ім­персь­ко-мілітаристського культу на зразок давньоримських синкретичних культів, де головною умовою вважалася не вір­ність Христу і його Церкві, а лояльність перед імператором і державою, — заявив Іоанн у пояснювальній записці. — Ось і виходить, що у нас, християн, залишається тільки один вихід: або погодитися з цими людьми, або стояти до смерті в своїй вірі. Я вибираю друге і не розумію, чому ця позиція може бути розцінена як негідна поведінка священнослужителя. Я теж патріот, я теж поважаю подвиг наших солдатів, на Україні СБУ справу на мене заводила за те, що я відкрито демонстрував георгіївську стрічку. Але ж не до церкви це приносити, це зіпсує християнство. Співпрацювати треба з державою, але зрощування бути не повинно.

Як з’ясував наш кореспондент, після скандалу Дмитра Курмоярова попросили виїхати з регіону, через соцмережі він скаржився, що не має засобів для існування. Крім того, на даний момент священник перебуває під слідством єпархіального суду Новосибірської єпархії.

Нагадуємо, що в храмі Міністерства оборони розмістили портрети «святого» Сталіна, поряд із Ісусом. Заступник міністра оборони Росії Андрій Картаполов заявив:

«Йосиф Віссаріонович — це наш верховний головнокомандувач, голова Ради народних комісарів. Чому ми повинні його соромитися?»

Член ради з культури при Патріархові РПЦ Леонід Калінін назвав прийнятним зображення президента Росії Володимира Путіна та ін­ших чиновників у храмі на мозаїці на тему анексії українського Криму. Як і портрет радянського диктатора Йосифа Ста­ліна.

За підрахунками історика Дмитра Поспеловського, за десятиліття (1931-1941 ро­ки) в православ’ї було заарештовано або розстріляно від 80 до 85% священників РПЦ СРСР.

У Вінницькій області на 1941 рік не було жодного храму та парафії із священнослужителями. Як і в УРСР.

Всі за наказом Сталіна були ліквідовані, а більшість священників розстріляна.

Серед них митрополити Він­ницької області та монахи. Їхні залишки знайшли у Вінницькому парку, коли розкопали могили більше 9000 закатованих сталінським режимом.

Саме Сталіну належить крилата фраза під час Тегеранської зустрічі. Коли Рузвельт та Черчилль сказали про відкриття другого фронту: «Нехай допоможе нам Бог», — Сталін вигукнув: «А мені Диявол».

Про те, що він став основоположником найкривавішої ім­перії світу, знає весь світ. Як і знищених у його Гулагах до     90 млн «інакомислячих», в т.ч. віруючих, монахів та священників… Далі думайте самі – де тут віра, а де православний талібан.

Тетяна КВАСЮК
Віталіна Володимирова