Пам’ятаю, як мене болісно вразило їхнє ставлення до їхньої ж культурної спадщини: під час маніфестацій розмальовувалася Тріумфальна арка, паркові скульптури в Тюільрі тощо. Машини і вітрини не так страшно – діло наживне, а тут прямо було незрозуміло, звідки стільки ненависті. Але минуло трохи часу – і жодних слідів погромів не видно. Все спокійно змили і поремонтували. 7 років за мої пам’яті нікому не давали ні за тег, ні за розбиту шибку, ні навіть за бійку з поліцейськими., – вважає відома українська письменниця і блогерка Ірена Карпа, яка нині живе у Франції.

– Серед Жовтих жилетів не було помітних митців. Це були реальні пролетарі, які часто-густо й речення без помилки написати не могли. АЛЕ: влада йшла з ними на діалог. Тримала руку на пульсі. Намагалася дійти консенсусу. Терпляче зачищалося все, що погромили les casseurs (окремий рух завзятих вандалів, Києву такого і в страшних снах не снилось, якщо що).

Те, що робиться зараз в Україні, виглядає мені куди гниліше. Я про справу Сорда і не тільки. Але спершу – про нього.

Отже, що ми маємо.

Людина-ветеран. Ця ж людина – митець. Це значить, що людина має підвищену чутливість до світу, питань справедливості й наруги в принципі. А тепер додайте ПТСР і прикиньте, на що перетворюються нерви.

Що ви зробили для його психологічної реабілітації? А для психологічної реабілітації тисяч інших ветеранів – що?

В мене теж би здали нерви.

Додайте сюди ще те, що людина вже півтора півтора роки ходить на ваші фейкові засідання до Ріфмастера. Серед ночі, чи коли ви там ще їх призначаєте, ті ваші слухання в дусі «ні кує-ні меле». Скільки-скільки там відсотків матеріалів вивчено по справі Андрія?..

В мене теж би здали нерви.

Додайте свіжу справу Стерненка, де «потерпілий» виступає головним свідком, якого, бляха-муха, блогер викрав з метою отримання 300 грн. LOL! Ору. (Здають нерви, знаєте) Скільки років, кажете, йому світить по цій «справі?»

Свастику намалювали. Ужос. А нічо, що її намалювали вже після відходу протестувальників? І це задокументовано операторами? Не смущає, нє? Груба, груба й некрасива підстава.

А взагалі то все це змити – і теги, і свастику ацетоном (чи навіть рідиною для зняття лаку, по-багатому) не так то й дорого коштує. Вікна вставити теж. Як платник податків я згодна на ці витрати. Не з вашої ж кишені платиться, пацики, не сціть. Із наших. А ми вже якось витерпимо. Можете навіть штраф впаяти митцеві – це якось логічніше, ніж 7 років за бите скло і теги фарбою. От тільки не нийте, ладно? Бо

НАШІ НЕРВИ ЦЕ НЕ ВИТРИМАЮТЬ.

Навіть якщо Сорд провокатор – він громадянин. А ви – влада, і вам дозволено менше, ніж йому. У нього є право вам тикати факи, а у вас – нє. Навіть у ваших приватних фіспучіках нє. (Привіт раднику Арестовичу. Французи б уже давно розмомбили усе твоє грьобане відомство після такого). Хто ви такі, щоб так поводитись стосовно власних громадян? Ви вже визначтеся: або ви наглі шмаркачі, і тоді що ви тут робите, або би влада.

А влада має вийти на діалог із невдоволеними громадянами. Ігнор тут не проходить. Якщо ви, звісно, не ображена тьолочка чи доморощений пікапер. Хто б за вас не голосував на минулих виборах, вони явно не це вибирали.

Роман Ковальський