Не знаю чи пройшов уже в Україні бум на одруження в екзотичних країнах. Можливо, ковід трохи вгамував попит молодих на якусь острівну весільну родзинку, але наші туристичні агентства не перестають рекламувати унікальні шлюбні процедури на далеких тропічних островах. Особливо на Домінікані.

І якось зовсім несподівано мені пощастило стати свідком автентичної шлюбної церемонії, коли одружувалися домініканці. Спеціально не кажу місцеві, бо жених працює вже у Сполучених Штатах Америки, а наречена, правда, досі проживала тут, дочікувалася коханого і весілля.

Процедура відбувалася на березі Карибського моря.

На міленькому білому піску розставили стільці для гостей, прибрану квітами альтанку для молодих і з найближчого ресторану привезли столи, шампанське, холодні напої. Всі гості прийшли в строгих біло-синіх тонах. Жінки в нарядних синіх сукнях, синіх босоніжках та з синьо білими прапорцями в руках. А чоловіки всі були одягнуті в білі штани та сорочки, і теж з прапорцями.

Розпорядниця весільної церемонії ходила босоніж, а згодом й інші жінки поскидали своє взуття, щоб міленький пісочок не поранив ніг. Причому, скидали його демонстративно, неначе грали в футбола. Першим до альтанки увійшов наречений. А потім розпорядниця почала запрошувати підійти до альтанки частину гостей по родинному рангу.

Нарешті прийшла знову ж таки боса наречена. І вже тут, в альтанці, наречений публічно і дуже трепетно одягнув на неї красиві блакитні босоніжки. Вони обмінялися з майбутнім чоловіком обіцянками, перснями, витримали всі офіційні процедури. А коли розпорядниця вже, нарешті оголосила, що вони подружжя, крім оплесків, в небо піднялися сотні мильних бульбашок.

Виявляється, що до кожного синьо-білого прапорця була причеплена невелика дитяча іграшка, якою запускають ті самі бульбашки, що переливаються у світлі променів сонця. І створюють якесь неймовірне відчуття, що тут, на, весіллі присутні десятки веселок. Гості випили шампанського, і взялися за роботу фотографи. Першими на березі моря босоніж довго фотографувалися молодята.

За півгодини уся весільна команда рушила до ресторану, де довго, голосно і надзвичайно артистично святкувала створення нової домінікансько-американської родини. Особливо гарно гості танцювали, бо гармонія і доброзичливість у кожного домініканця в крові. Їх не перетанцюєш, не дивлячись на барочні форми жінок.

Анатолій Жучинський
Фото автора