За всіх трьох голосували майже трьома сотнями голосів. Здається, що з таким же самим успіхом сесійна зала проголосувала б і за увесь уряд на чолі з прем»єром.

Але сьогодні вирішувалася доля лише трьох міністрів. Охорони здоров»я, інфраструктури та економіки. Власне, тих сфер, яких фактично немає, або десь частково ще сіпаються.

Про медицину, певно, не варто і говорити, бо і так всім все видно і зрозуміло. Про інфраструктуру із допотопними вагонами Укрзалізниці і убитити та розграбованими місцевими аеропортами теж більше нічого сказати. А про українську економіку то вже точно нехай розповідає діткам казочки Сашко Лірник.

Приблизно так проводжали екс-міністрів депутати, хоча дехто ще намагався їм дякувати. Бо у нас така традиція: чим більше шкоди завдали державі чиновники, тим більші їм почесті… Ну, там, пенсії, державні резиденції, дорогі автівки та прислуга із кухарями. Бо ж завтра прийдуть інші, такі ж самі. Щось замутять, може й вкрадуть, як водиться.

А через рік знову з почестями підуть. Ось така, як той казав, відповідальність. Хто там в черзі за міністерськими портфелями, налітай.

Віктор Пишний