14 травня не стало Анатолія Самборського із села Іванька на Липовеччині. В нього під час лікування в оздоровчому центрі стався серцевий напад. Врятувати життя 47-річного воїна бригада медиків не встигла…
За словами односельчан, Анатолій народився у Надвірній, закінчив технікум фізичної культури та інститут в столиці, де отримав професію реабілітолога. Певний час працював у «Червному Хресті», у спортивних клубах тренером. Матір воїна Анастасія Вашко родом з Іваньки, то ж Анатоілй часто приїжджав сюди до бабусі. На жаль, мами вже у живих нема. Тільки батько і рідна тітка. Власної родини у військового не було.
– Молодший сержант Анатолій Самборський був прийнятий до лав ЗСУ Івано-Франківським міським військовим комісаріатом 26 листопада 2020 року. На війну пішов добровольцем. Мав посаду – бойовий медик другого взводу 3-ої роти 10 гірсько-штурмової бригади, – каже бойовий побратим покійного головний сержант взводу Олексій Осіпов. – Анатолій мав золоті руки, підіймав хлопців на ноги своїми масажами, й навіть отримав позивний Масажист за свій талант! А ще чудово готував, найкраще в нього виходили пироги з яблуками, одним словом – виконував всі наряди. У воїна були проблеми із серцем і через це його відправили у шпиталь до Києва. Але Анатолій не хотів лікуватись, тому довелось змусити. Там в нього і 14 травня стався серцевий напад, і всі реанімаційні сили виявились безсилими…
У понеділок ввечері домовину з тілом Героя привезли у рідне село. Зустрічали його з квітами, слізьми, на колінах. Селяни додають – щоби віддати останню шану, чекали три години, адже для них це святе! А ось чомусь із представників влади нікого не було.
Поховали Анатолія Самборського 18 травня коло мами. За її словами тут, в її рідній Іваньці, пахуче повітря і медова вода. Вічна слава Герою.
Вікторія Снігур
