Вадим Човган – експерт з правової реформи Консультативної місії ЄС. Він наш земляк, а кілька тижнів тому його призначили членом спостережної комісії при Вінницькій районній адміністрації. Й після першого візиту він підняв питання засуджених із розладами психіки. На його думку, таких мають тримати в ізоляції, бо можуть бути знову трагедії як це вже було на Вінниччині!
– Найкращий спосіб знайомитися з місцевою демократією – це не тільки відчувати її на власній шкірі, а й заглядати в тюрми. Тому я на волонтерських засадах увійшов до спостережної комісії при Вінницькій районній держадміністрації. Як член цієї комісії, я отримав право безперешкодно відвідувати дві колонії: Літинську ВК №123 та Стрижавську ВК №81. Стрижавська колонія – це та установа, в якій регулярно мруть в’язні через викривлення правосвідомості місцевих прокурорів. Днями я вперше відвідав Літинську виправну колонію для участі в засіданні дисциплінарної комісії. Вона вирішує кого з засуджених карати за дисциплінарні проступки.
Порушення бувають різні – починаючи з невиходу на ранкову перевірку, закінчуючи зберіганням мобільних телефонів чи самогону. Але днями був один незвичайний випадок. Засуджений В. потрапив за ґрати, бо вбив свою тещу. Він тільки на днях прибув у колонію. В першу ж ніч “обмочився” в ліжку. Коли днювальний відділення попросив його прибрати за собою, він відмовився. Трапилася потасовка. Засуджений В. завдав кілька ударів днювальному. На комісії засудженого В. запитали в чому річ і чи це якось зв’язано з його “статусом” у кримінальному світі. Він відповів: “Я блатний. Ні. Я мужик. Ні. Я – блатний мужик”. Далі були несуразні пояснення. На моє запитання чи розуміє він, що відбувається і чому його хочуть “закрити” на 14 діб в дисциплінарний ізолятор, він відповів: “тому що я вбив тещу?”
Далі я почав розпитувати, що сталося і про ситуацію з його здоров’ям. Засуджений В. розповів багато. Як його хотіли зґвалтувати в СІЗО інші в’язні. Як він потім намагався покінчити з собою. Як він став “схожим на Карла Маркса”, бо йому не давали бритися, оскільки боялися, що знову спробує накласти на себе руки. Але, за словами засудженого, зараз він вже передумав вмирати і хоче жити. Але яке це буде життя? Як може виживати людина з такими психічними проблемами серед адекватних засуджених? Варіантів небагато: або з нього будуть знущатися, або його вб’ють-поб’ють, або він когось. Такі люди не повинні потрапляти у звичайні колонії в принципі. Їх мають одразу відправляти у спеціалізовані установи. Тільки не так, як це зараз. Коли відправляють у спеціальну колонію у Вільнянську вже після того, як щось трапиться у звичайній колонії. А потім через кілька тижнів-місяців засуджені повертаються з Вільнянська назад у ту ж саму колонію з тими ж самими відхиленнями. Мають бути чіткі алгоритми, коли психічно хворі люди одразу потрапляють під відповідний нагляд та лікування. Не після надзвичайних подій. Не після знущань та зґвалтувань. Чому такі засуджені не їдуть одразу у спеціалізовані установи?
За словами Вадима Човгана, Вінниччина вже має гіркий досвід вбивств у СІЗО. Два роки тому у обласному центрі працівники вбили психічно хворого засудженого за зґвалтування. учениці Він¬ницької школи №1. Пенсіонер Сергій піймав її і поволік у безлюдне місце, де демонстрував статевий орган та пальцями пестив дівчинку. Завдав тілесних ушкоджень. Матір дізналась від дитини про біду і звернулась до поліції. Гвалтівником виявився 59-річний вінничанин. Суд відправив його у СІЗО на 60 діб. За злочин чоловікові загрожувало позбавлення волі строком 8-15 років. Проте довго у слідчому ізоляторі підозрюваний Сергій не пробув. Його знайшли мертвим. Тіло для поховання віддали через шість днів, родичі Сергія тоді наголошували, що це вбивство. Невдовзі прокуратура заявила — затриманого таки вбили. І ця особа була психічно хвора з дитинства. Загалом йому завдано понад 80 ударів руками і ногами, гумовими палицями та дерев’яним молотком. Тоді за злочин покарали 6 працівників СІЗО та а одного засудженого, що відбував покарання в установі.
Віталіна Трудько
