1 серпня виповнилось 110 літ від дня народження Омеляна Грабця, командира УПА “Південь ” полковника Батька, який загинув у бою з енкаведистами під селом Микулинці 10 червня 1944 року на 33-му році життя і був таємно захоронений  у Літині на лівому березі річки Згар поблизу тодішнього райвідділу НКВД.

Народився у Новому Селі на Чесанівщині  на галицько-холмському прикордонні в тогочасній Австро-Угорській імперії. Батько Омеляна, Петро Грабець, був середньозаможним господарем. Мати, Катерина, з дому Лашин, походила з села Гораєць. Омелян належав до найздібніших із п’ятьох дітей Петра Грабця. Тому батько за настирливою намовою вчителя в Новому Селі Івана Тогана наважився послати свого сина в українську гімназію в Перемишлі

Вже на гімназійній лаві Омелян, або як популярно його звали Мілько, брав активну участь у таємних гуртках молоді. Належав до юнацтва УВО, яке ідеї українського націоналізму прищепило молодшому поколінню його рідного села.

Член Пласту у Празі та Галичині. Омелян Грабець долучається до Української Військової Організації, згодом стає членом ОУН. Деякий час навчається в столиці Чехії, Празі, у політехніці. Навчався в Перемишльській Українській чоловічій гімназії.

За націоналістичну діяльність 1935 року потрапляє до польського концентраційного табору Береза Картузька (1935—1936)

У 1938-39 — організатор і технічний виконавець відомих демонстрацій українського населення, спрямованих проти польського окупаційного режиму.

1939-го заарештований польською поліцією. У вересні 1939 був звільнений з ув’язнення і повернувся на Холмщину. З приходом більшовиків на землі Чесанівщини в жовтні 1939 Омелян Грабець перебуває в господарстві свого батька.

У 1939-41 — керівник підпільного зв’язку Проводу ОУН з осередками організації на українських землях.

Свій останній бій повстанський командир провів з енкаведистами 10 червня 1944 року. Над річкою Згар на острівці був штабний бункер УПА. Після донесення сексота Зайцева загін Омеляна Грабця оточили. Грабець наказав пробиватися з оточення, сам залишився прикривати відступ. Даючи змогу друзям відійти, поливав більшовиків скорострільним вогнем до останнього набою. Вирватись вдалося лише кільком бійцям, решта загинули. Загинув у бою з об’єднаними 189-м, 203-м, 209-м каральними батальйонами НКВС поблизу с. Микулинці Літинського району, що на Вінниччині 10 червня 1944 року.

У тому бою, за повідомленням НКВС, було вбито 14 повстанців, двох взято в полон. Про деталі бою історики дізналися від місцевого селянина лише в 1990 –х. За його свідченнями, енкаведисти глумилися над мертвим тілом Омеляна Грабця, а потім кинули його на купу гною. Опісля вони перевезли його в Літин. Там тіло українського мученика таємно закопали в землю в невідомому місці. Місце поховання командира повстанців Вінниччини Омеляна Грабця досі не встановлено.

Побратимам по зброї полковник «Батько» запам’ятався високим, струнким, кучерявим брюнетом з гарними вусами, з проникливим поглядом усміхнених очей, завжди акуратний, в добре припасованому старшинському однострої. На грудях незмінний автомат ППШ, парабелум і гранати-«лимонки» на офіцерському пояс

З нагоди цієї ювілейної дати, а також 30-ої річниці Незалежності України, Літинським громадським оргкомітетом із вшанування українських героїв відбулись такі меморіальні заходи у п`ятницю, 30 серпня 2021 року:

-11:00 перегляд виставки  експонатів та матеріалів про командира УПА “Південь” полковника Батька в краєзнавчому музеї імені Устима Кармалюка Літинської селищної ради.

12:00 покладання квітів до пам`ятної дошки Омелянові Грабцеві на будівлі Літинського спортивного комплексу.

12:30 поминальна хода учасників вшанування видатного борця за волю України по всій вулиці Омеляна Грабця  до річки Бугер і перехід на берег Згару неподалік корпусів Літинських електромереж, до імовірного місця зохоронень бійців Української Повстанської Армії влітку 1944 року.

14:00 круглий стіл “110 років Омелянові Грабцю” в актовій залі музею імені Устима Кармалюка

16:00 завершення вшанування, гуртове фото на згадку для рідних Омеляна Грабця в Коломиї та Києві

Марина Романова