Про родину Володимира Сироватка із Вінниці сьогодні знає вся Україна. Історія їхньої сім`ї не залишає байдужими нікого. Після повернення із зони АТО чоловік із дружиною всиновили відразу трьох маленьких хлопчиків.
На той момент одруженими були вже 7 років. Звертались до лікарів та знахарів. Але допомогти їм ніхто не зміг… Вже зараз вони п`ять років живуть щасливою сім`єю разом із трьома маленькими дітками. Кажуть, що період адаптації дітей був дуже важкий. Проте зараз вони відчувають себе частиною родини, роcтуть як звичайні діти…
— Поведінку дітей словами не передати. Від них чули лише матюки. Таке враження, що інших слів хлопчики не знали. Свій характер виявляли лише так — падали на землю та билися в істериці. Або ж навпаки — робили вигляд, що не реагують на жодні слова. Таке повторювалось постійно, — розповідає Надія.
— Бувало, в такі хвилини підходили незнайомі люди і погрожували викликати поліцію, щоб позбавили материнських прав.
Адаптація у дитсадку відбувалася теж непросто. Брати билися з іншими дітьми, відбирали у них їжу, ігнорували вихователів. Так тривало упродовж року. Але ми були терплячими. І приділяли їм багато уваги, жаліли. Після чого хлопці змінилися. Уже не завдавали клопоту — ні вихователям, ні іншим дітям. Хоча прізвище Сироватків знали всі. Найпершим у школу пішов Артемко. Відразу «прославився» — розбив вікно. Вікно засклили. Батько з учителем відреагували на пригоду з гумором.
Історію своєї сім`ї брати знають напам`ять і розповідають у всіх деталях. Найстарший ще пам’ятає дитячий будинок. Ніяк не може забути дорослих, які були жорстокими до них — постійно кричали, били та принижували. Та врешті все змінилось — і зараз відчувають себе повноцінною сім`єю.
– Нещодавно купили своє житло. Тому вже набагато легше... Коли запитують, чому ми всиновили трьох дітей, я відразу згадую трьох побратимів, котрих втратив на війні. Вони були молоді, не мали своїх сімей. Та однієї ночі їх просто розірвало поле бою... Діти — немов пам`ять про них, – каже Володя.
Марина Романова
