Вінницький залізничний вокзал став меккою тих, хто вимушений тікати від війни.

Тут на евакуаційні потяги чекають сотні мешканців Харкова, Києва, Сум, Чернігова та інших міст, які закидали російськими бомбами…

– Взяли з собою найцінніше – трохи речей і нашого песика. Без нього ніяк.

На пероні сім’я прощається з батьком:

– Тату, а чому ти далі з нами не їдеш? – запитує маленька дівчинка.

– Я повертаюся, щоб оберігати наш дім і наше місто, нашу країну. А ви повернетеся скоро! Обіцяю! Наша розлука недовга! – заспокоює голова сімейства.

Диспетчер озвучує, що потяг затримується. Хтось втомлено зітхає, а хтось радіє, що є ще трохи часу набутися разом, з найріднішими, які проводжають у невідомість…