День Матері в Україні – тієї, яка народжувала в підвалі та метро… Тієї, яка віддала себе на знущання рашисту, щоб не чіпав доньки… Тієї, яка закривала ротик плачучому малюку, ховаючись від ката у котельні…

Тієї, яка співала колискову гучніше за сирену… Тієї, яка розділила пачку мівіни між трьома дітлахами у бомбосховищі “Азовсталі”… Тієї, яка до порізаних орком грудей востаннє прикладала своє немовля…

Тієї, яка з дитиною викинулася з багатоповерхівки, рятуючись від стада катів-рашистів… Тієї, яка прикрила собою дитя у машині, коли обстрілювали з гранатометів… Тієї, яка дві доби розбирала уламки будинку, бо чула звідти плач свого сина…

Тієї, яка збирала краплини дощу, щоб хоч якось підмити новонароджену ляльку… Тієї, яку вбила рашистська ракета, коли вона на вулиці готувала їсти малечі… Тієї, яка на спині 3-річної дитини писала контакти родичів, на випадок, якщо маму вб’ють першою… Тієї, яка через натовп протискувала свого дошколярика в евакуаційний потяг, а сама не встигла…

Тієї, яка продала корову, щоб купити сину броніка… Тієї, яка не їсть, не п’є і не спить, бо не знає, де її воїн… Тієї, яка в своєму подвір’ї поховала закатованого орками Василька… Тієї, яка щодня проходить сотні кілометрів по звільнених селах з фотографією зниклої 8 березня доньки… Тієї, яка цілує Прапор на труні свого захисника-героя… Тієї, яка носить на блок-пости вареники чужим синам, в надії, що і її кровиночку якась мама з Миколаєва чи Одеси, чи Запоріжжя також нагодує … Тієї, яка попросилася медиком в бригаду до сина і онука… Тієї, яка цілує екран телевізора, коли показують військових зі словами: “Бережи Боже вас, мої діти!”…А головне, ТІЄЇ, заради якої воюємо і заради якої БУДЕМО ЖИТИ!!!

Людмила Поліщук
Мамин блог