Гайсинщина прощалася із трьома загиблими героями

Квітами встелили останню путь Олександра Вернигороди у його рідній Кунківській громаді. Останні роки він жив і працював у Краснопілці, тому і ця громада прощалася з Олександром. Він пішов на війну в перші дні, бо мав бойовий досвід з 2014 року.

А напередодні тут прощалися із загиблим воїном Вадимом Мазуром.
Гайсинська громада у скорботі й ще за двома своїми земляками — Миколою Вакуленком з Ладижина, Олегом Антухом із Кальника… І у безсмертя повні очі сліз…

Вінницький легкоатлет Олександр Сербінов загинув у бою під Харковом

Про це повідомили у Вінницькій СДЮСШОР з легкої атлетики ВТО ВФСТ «Колос». Олександр проявив особисту мужність та вірність військовій присязі у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України. Відомий спортсмен пішов із життя у бою проти окупантів на Харківщині. Олександр Сербінов — кандидат у майстри спорту України, багаторазовий переможець та призер чемпіонатів країни з бігу на 400 і 800 метрів. Він вихованець Вінницької СДЮСШОР з легкої атлетики. Народився Олександр 28 травня 1977 року у Коростені Житомирської області.

Леонід Клешко із Порика поліг на Донеччині

Сумна звістка надійшла в Хмільницьку громаду. 29 квітня внаслідок ворожого мінометного обстрілу між населеними пунктами Новоселівка Друга та Василівка (Донецька область) загинув уродженець с. Порик Хмільницької громади Леонід Клешко. Прощалися з воїном у рідному селі.

У бою обірвалося життя Анатолія Юзва з Липовця

Анатолій народився 10 січня 1975 року. Здобув середню освіту у Липовецьких ЗОШ, навчався у Зозівському професійно-технічному училищі, мав професію водія. Оволодів ще і професією будівельника, мав золоті руки. Займався бджолярством, це була його улюблена справа. Був веселим і компанійським, шанував українську пісню. Проходив службу у складі 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Вже у 2015 році Анатолій Юзва на Донеччині захищав єдність і цілісність України, брав участь у бойових діях в гарячих точках нашої країни. Коли ворог розпочав повномасштабний наступ, став на захист рідної землі, рідних українців. Анатолій мав мрію – визволити від російських окупантів Україну, але 2 травня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Шевченкове, що під Волновахою, внаслідок осколкового поранення передчасно обірвалося життя патріота, свідомого громадянина, чуйної і поважної людини.

Під час виконання бойового завдання загинув житель села Краснопілка Олександр Вернигора

Він був мобілізований у 2014 році, пізніше уклав контракт із ЗСУ та продовжував захищати Батьківщину від ворога на Сході. Останнім часом працював трактористом у ПрАТ «Зернопродукт МХП» та був мобілізований у перші дні підлої, підступної, неоголошеної війни…
Козятинця Віталія Михайловського ховали у день народження єдиної доньки.

На центральній площі Козятина мешканці громади прощались із загиблим Героєм. Віталій народився 31 жовтня 1988 року, навчався у школі №9. Рано втратив батьків, але жив світлою надією для єдиної доньки Валерії, якій у день похорону виповнилося 6 років. 6 вересня 2021 року був призваний на військову службу за контрактом до військової частини у місті Гайсині. З початку оголошення війни був направлений для участі у бойових діях до Донецької області. 2 травня потрапив під ворожий артилерійський обстріл на позиції поблизу села Шевченкове Волноваського району Донецької області та отримав поранення, несумісне з життям.

Бог забирає найкращих

Загинув трудяга, простий хлопець з простої надзвичайно трудолюбивої і гарної сім’ї Олег Шарай із Збаража. Немає слів, плаче дружина Аліна, плачуть батьки Григорій Михайлович та Віра Іванівна… Усе село сумує… Олег загинув 3 травня в Донецькій області на полі бою. Вічна память герою.

27-річного Павла Грицана вважали зниклим безвісти

Вінничанка Марія Грицан декілька днів розшукувала брата, який воював на Луганщині. Вона повідомила, що втратила із ним звязок 26 квітня. Тоді він знаходився у Рубіжному. Виявилося, що 27 квітня в обід він загинув: вони з побратимом сиділи в окопі, туди прилетів та розірвався снаряд. Величезний уламок влучив у голову… Тіло привезли додому у труні.

Страшна війна забрала життя Олега Войтовича із села Олександрівка Северинівської громади

Не вистачає слів, щоб передати смуток та біль, який чорним крилом торкнувся не лише сім’ї, а й усіх, хто знав Олега.

Загинув працівник «Вінницяобленерго»

– 3 травня у боротьбі з рашистськими агресорами загинув наш працівник Віталій Олійник. 29 травня йому б виповнилося 37 років… Віталій Олійник працював водієм автоколони СТіЛ АТ «Вінницяобленерго». Як тільки розпочалась війна, одразу прийняв рішення добровільно приєднатися до оборони рідної країни. 28 лютого його зарахували до лав Збройних сил України. Віталій загинув у бою у м. Слов’янськ Донецької області. У Віталія Олійника залишилися батьки, дружина і двоє дітей.

У Донецькій області загинув випускник Сутисківської школи-інтернату Віталій Лобода

Добрий, щирий хлопець, гарний та розумний учень, справжній друг – таким пам’ятають його педагоги. І пишаються тим, що мали такого учня.
Разом із родиною проживали на території Вороновицької громади. Щирі співчуття дружині та дітям загиблого. На віки вічні його ім’я буде вписане в історію нашої громади як воїна-Героя.

Кривава війна без жалю забрала життя Олега Очеретнюка з Тульчинщини

Солдат Очеретнюк Олег Миколайович, 14 травня 1976 року народження – уродженець с.Жабокрич Крижопільської територіальної громади. Був старшим водієм-гранатометником 2 мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини А4053. 02 травня 2022 року російський агресор здійснив мінометний обстріл, завдавши Олегу Миколайовичу травм, несумісних із життям.

Калинівська громада знову понесла важку втрату

3 травня на Донеччині загинув солдат Олексій Кобилянський. 38-річний Герой родом з села Мізяків, тут він народився та навчався у школі. Після закінчення школи продовжив навчання у Гущинецькому ВПУ, потім тривалий час працював на Південно-Західній залізниці. З перших днів війни Олексій добровольцем пішов на фронт, служив гранатометником, відважно захищав Україну та загинув смертю Героя. Залишилися невтішна дружина та дві донечки.

Тульчинщина втратила ще одного Героя — льотчика Богдана Ляшенка

Він тільки починав жити. Але в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання життя 28-річного капітана Збройних сил України, командира військового гелікоптера обірвав російський окупант… Богдан мріяв про небо, марив польотами і став Янголом. Земляки завжди памятатимуть свого Героя як добру та світлу людину.

Владислав Стаднік 8 років боронив Україну

Ще у березні 2016 року він став на захист України, хоч і мав мирний фах майстра ландшафтного дизайну. І потім тричі продовжував контракт на службі у Збройних силах України. Пішов у військо Владислав солдатом, став сержантом, згодом старшим сержантом і командував взводом.

За військову звитягу має 4 відзнаки, з них 2 відзнаки Президента, які вручили за самовіддану службу. Отримав важке поранення. Помер у шпиталі. Сиротою залишилась донечка Софійка, якій лише 4 роки. Невтішна від страшного горя родина: мама Світлана, дідусь Анатолій, бабусі Зоя і Наталія, родичі, друзі.

Багатотисячна немирівська громада прощається із Володимиром Шикирявим

Він народився у селі Будки 3 березня 1972 року. Загинув на Східному фронті, захищаючи Батьківщину та всіх нас від російського ворога.

6 травня, в боях з російськими окупантами на Донеччині, загинув Олексій Великий з Іллінців

Народився Олексій у 1993 році, закінчив Іллінецький навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-гімназія №2». Працював на Іллінецькому цукровому заводі, в магазині будівельних матеріалів, не цурався ніякої роботи. У 2011 році Олексій Великий був призваний на строкову військову службу. 2 березня був мобілізований на захист нашої держави. У складі Вінницького стрілецького батальйону солдат Олексій Великий мужньо і стійко, пліч-о-пліч з побратимами, протистояв рашистським загарбникам. 6 травня під час бойових дій в районі населеного пункту Лиман на Донеччині Олексій загинув.

10 травня у Вінниці прощалися із 37-річним учасником АТО/ООС Богданом Кокошком

Він загинув на Харківщині, підірвався на протитанковій міні.

– У цивільному житті Богдан був юристом. Але коли росіяни окупували Крим і ввійшли на український Донбас, він пішов захищати цілісність держави. Після важких ротацій на Донбас повернувся до мирного життя. 24 лютого був за кордоном, але повернувся і вже 26 лютого сам пішов у військкомат. Служив у 95-й бригаді, 132 розвідбатальйон. Вночі 28 квітня разом з побратимом підірвалися на протитанковій міні. Товариш загинув на місці. А Богдана госпіталізували у Харківський госпіталь. Тиждень медики боролися за його життя, але травми виявилися несумісними з життям. 5 травня Богдан помер, — розповіли друзі.
У Богдана залишилися дружина Юля, 11-річний син Нікіта, сестра і батько.

«Луганськ — це Україна», — був впевнений Володир Дабіжа

Захисника поховали родичі на Вінниччині.
Володимир мав юридичну освіту, закінчив Луганський вуз. Під час служби в Радянській армії його відправили в Афганістан. Але то була не його війна… Своєю боротьбою він вважав захист українського Луганська. У 2015 році пішов в АТО, воював за український Донбас. Але отримав важке поранення і був демобілізований.
Коли 24 лютого окупанти посягли на всю Україну, він знову взяв до рук зброю і став на захист своєї країни. Подзвонив своїй доньці — випускниці Вінницького медуніверситету, яка працювала у лікарні Сєверодонецька, і попередив, що йде на фронт. Вона плакала і вмовляла, але батько наполіг. Вони разом були там, коли падали на їхнє місто ворожі міни. Але коли загострилися бої, тато наказав доньці виїжджати. Вони боялася його залишати, але довелося. 27 березня рідним повідомили, що Володя поранений. Його доправили у Дніпро. Поки сім’я їхала до нього в лікарню, він помер…

Поховали захисника України у Вінниці, звідки родом його батько. Старенький лише через тиждень дізнався про загибель сина, бо в окупованому Луганську люди позбавлені будь-якого зв’язку з Україною… Але Григорій Кондратович не здається, веде одиночну війну з окупантами, навіть відмовився від російської пенсії. Сказав, що не зрадить Україну, заради якої його син віддав життя…

Редакція газети висловлює співчуття загиблим героям… Вічна слава і вічна пам’ять…

Підготувала Людмила ПОЛІЩУК