От чесно, не дуже люблю випічку, але ця – бомба! На смак – вишукані заварні тістечка. А перед сесією – мона, даже – нуна!

За мною в черзі стоїть інтелігентна доглянута жіночка за 70, але, видно, що розгублена і дезорієнтована. Переселенка, – чомусь промайнуло.

– Дякую, дівчата, – розраховуюсь на касі. – Ваші тістечка – неперевершені смаколики.

– Это вкусно? Как Вы сказали – смаколики? Что там внутри? – запитує мене через плече жіночка.

– Це такі смачні пиріжечки, просто – з яблуками.

– Так красиво звучит. И вкусно, наверное. И мне один такой смаколик, пожалуйста.

Доганяє в дверях, торкається руки:

– Щиро дякую, доченька. У меня мама была из Полтавы родом. Смаколик…Видно, пришла пора нам всем возвращаться на батьківщину…

Мабуть…

Наталя Жмуд, вінничанка