Рятували людей, звільняли заручників. В час війни на передовій віддали життя за нас.
Всього загинуло на місці дислокації в Запоріжській області 27 спецпризначенців. 9-ть вінницьких «соколят».
А все тому, що був Іуда…
Про знайомства із загиблими і публікації про них, ділиться на той час журналіст «33-го» Анатолій Мельник:
У лютому вже далекого 2008 року двоє вінницьких підлітків, граючись, пішли на кригу Південного Бугу неподалік спорткомплексу “Авангард”. Гуляли вже неподалік мосту. Аж у одного із хлопчаків впав телефон… Один різкий рух, і крихка крига проламалась…
У цей самий час у спорткомплексі відбувались міжнародні змагання з акробатики. Цей захід охороняв тоді ще молодий спецпризначенець, сержант Віталій Олійник. Із напарником вони саме йшли уздовж берегу річки та й побачили біду…
Віталій першим кинувся на допомогу дітям. Ще й сам спершу провалився під кригу у самого берега, але, на щастя, викараскався. Далі вже повз до школярів. Напарник Віталія знайшов довгу палицю та подав її побратимові.
Тим часом на допомогу прийшов ще один свідок “НП” – спортсмен й військовослужбовець Сергій Олійник, який тоді відвідував спортивні змагання разом із дружиною. Спортсмен теж повз крихкою кригою до дітей і допоміг правоохоронцю, який намертво схопив й з усіх сил тримав закляклих та переляканих підлітків. Ще один свідок – тренер спорткомплексу, подав рятівникам довгу драбину… Врешті, спільними зусиллями двох Олійників – Віталія та Сергія, діти були врятовані…
Герой-рятівник, вже досвідчений правоохоронець та боєць, офіцер КОРД Віталій Олійник загинув із побратимами вчора…
Інша історія…
Двоє бандюків, які вчинили на своєму віку багато вбивств, пограбувань, заволодінь квартирами своїх жертв по всій Україні, почувались себе справжніми “господарями життя”… Вірили у свою фізичну силу, бо обидвоє були заввишки два метри та й статурою наче горилли. А ще у вогнепальну зброю із якою ніколи не розлучались…
Допоки їх серед білого дня наче іграшкових ляльок не розкидали у різні боки та не одягнули наручники прямо на капоті таксі неподалік ринку “Урожай” наші “специ”…
Чи як ці прості хлопці-правоохоронці миттєво поклали обличчям додолу одного дуже борзого “авторитета”, який вважав Вінницю своєю вотчиною і “заповідним полем”… Чи як “заспокоювали” з одного дотику торговців зброєю, зухвалих рекетирів, підривачів “банкоматів”, різноманітних “сматрящіх” та “мурчащіх”…
Багато чого було…
А скільки б розповіли про війну ще з 2014 року!
Наприклад, про звільнені Слов’янськ та Краматорськ, Костянтинівку… Як заходили до міст й сіл спільно із армійцями, гвардійцями та добровольцями та бились із ними пліч-о-пліч… Про склади зброї у місцевому технікумі… Про танк-пам’ятник, який “козлотня” зняла з п’єдесталу, написала на ньому “На Киев!”. І як завдячуючи нашим вінницьким “соколятам”, цей танк швиденько поїхав майбутнім шляхом “руского карабля”…
Але вони ніколи не любили детально щось розповідати… Лише так, з усмішкою, мовляв, ну що там такого… І вже ніколи нічого не розкажуть нікому з перших вуст…
Зокрема, як козлотня, знаючи, що ніколи не зможе подолати цих сильних, мужніх й відмінно підготовлених хлопців у чесному, відкритому бою сам на сам, зробила черговий сцикливий, підлий та гидкий вчинок Іуди…
Спочивайте з Богом, хлопці…
Ви виграли свій останній бій!
Як і належить Воїнам!
Анатолій Мельник
