Російських загарбників почали називати орками з 2014 року в основному серед захисників України, волонтерів та жителів Донбасу. З повнобасштабним вторгненням в Україну ця назва окупантів поширилася по всій країні. Звідки ж взялась ця зневажлива назва росіян?
Орки — вигадані гуманоїдні істоти, які відрізняються неорганізованістю, великою чисельністю, низьким інтелектом, неохайністю і неймовірною злістю до всього на світі. До речі, існував Орк і в давньоримській міфології — це було одне з імен бога пекла Плутона. Найпершим використав це слово в літературі неаполітанський поет і казкар Джамбаттіста Базіле у 1634 році в книжці «Казка казок» — орками були «кровожерливі воїни, які нічого не вміють, крім як воювати і кочувати».
Проте всесвітню «популярність» орки здобули завдяки культовому роману Фентезі Джона Толкіна «Володар кілець». Згідно з романом орки підпорядковувались якомусь злісному володареві, головному ворогові добра, який створив їх з найкровожерніших тварин і закатованих тортурами ельфів. Він перетворив орків на свою армію, яка більше нагадувала орду, а тих, кого вони хотіли завоювати, підкоряли не силою, доблестю та розумом, а кількістю. Крім того орки жили в огидних умовах і навіть уявлення не мали про найпростішу цивілізованість. Коли книгу Толкіна переклали на території Росії, вона одразу викликала невдоволення влади. Адже в орках росіяни побачили своє відображення. Орки жили в Мордорі, який ворогував з усіма расами у світі, і мали авторитарного лідера. Так само росіяни жили за «залізною завісою», вважали ворогами всі країни світу і рабськи підпорядковувалися тоталітарному режиму. До речі у бенедиктинському монастирі Помпоза в італії є фреска 14-го століття, на якій художник Вітале да Болонья живописав диявола так, як він його уявляв. Так ось цей диявол, зображений 500 років тому, настільки схожий на президента Мордора Путіна, що складається враження, ніби він особисто позував художнику.
Крім назви, у справжніх російських орків є ще безліч характеристик, подібних до книжкових прообразів. Орки в книгах Толкіна «практикували тортури полонених заради забави та наруги над трупами ворогів. У ОРКІВ була своя мова, безглузда, сповнена лайок і повторень одного й того ж». Подібність вражає, таке відчуття, що літературні дикуни матеріалізувались якимось чином у реальному світі. Знущання з цивільного населення, згвалтування дітей, безглузде мародерство видає жебраків і здичавілих людей, які застрягли в кам’яному столітті. Вони звикли до відносин, які не дозволяють собі навіть тварини, що живуть у зграї, бо серед тварин немає а ні ґвалтівників, а ні садистів.
Андрій Власенко