Ранок. Дощить. Настрій сірий. Їду у маршрутці. Траса. На одній із зупинок стоїть старенький чоловік. Водій зупинився. Чоловік тихо:
– У мене лиш 30 грн… візьмете до Вінниці?
– Що Ви кажете ? Я не чую?
– 30 грн лиш маю, візьмете до Вінниці?
– Та Ви що! Це що Вам базар? Мені на бензин гроші теж треба!
Тут з маршрутки сивочолий чоловік в окулярах, який спокійно читав книгу, промовив:
– Я заплачу за нього. Візьміть.
І заплатив. За себе і за зовсім чужу людину. Добро починається з середини. У такі моменти в котрий раз переконуюсь, що наші люди найкращі.
Світлана Костюк
