Яка ситуація в економіці воєнної України? Де шукати кошти на місцях? І на яку підтримку можуть розраховувати ті, хто відновлює ділову активність у громадах? Експертну думку з цих питань висловив голова Вінницької ОДА 2015-2019 років, депутат Вінницької облради декількох скликань та Заслужений економіст України Валерій Коровій.

— Якщо робити соціальний та економічний зріз, то ситуація виглядає досить непросто. Протягом останніх двох місяців вінничани почали відчувати наслідки війни. Люди звертають увагу на ціни на пальне, на продукти харчування, намагаються знайти роботу, яку напередодні втратили. Їх турбує завтрашній день — чи буде газ, чи запасатися дровами, чи зросте ціна на електроенергію…

Якщо подивитися на моніторинг, який проводив Національний банк України, то в державі в цілому 85% підприємств, з тих, які працювали до війни, уже відновили свою роботу. Разом з тим, вони зараз використовують лише 60% своїх потужностей. Сумарне скорочення обсягів виробництва в Україні — мінус 50%. Залишаються проблеми з логістикою та експортною складовою, а від цього, перш за все, потерпають аграрії та переробна промисловість. Непроста ситуація склалася й у металургійній галузі.

Бачимо цілий комплекс питань, який спонукає український уряд досить рішуче застосовувати засоби економічної мотивації, економічних стимулів для відновлення економічної потужності України.

— Фермери Вінниччини скаржаться, що вимушені за копійки збувати минулорічний врожай, а це певні ризики для наступної посівної кампанії. Що тут порадите?

— У минулому році сумарне виробництво зерна в Україні становило 80 млн тонн. Щоб забезпечити продовольчу безпеку країни, потрібно до 25 млн тонн. Вільно можна було продавати 50-55 млн тонн зерна. В середньому за місяць експортна спроможність України — 5-6 млн тонн. У березні було 800 тис. тонн, у травні — в межах мільйона. Сьогодні ж при найкращих умовах, пов’язаних з логістикою, Україна може реалізовувати максимум 2 млн тонн в місяць. Тобто 25 млн тонн минулорічних зернових залишається на елеваторах. А це додаткові витрати на зберігання. Так, уже з’являються нові технології по зберіганню, зокрема кукурудзи, поза межами елеваторів. Багато фермерів реконструюють свої потужності з цією метою. Думаю, попри всі негаразди знайдуться позитивні шляхи вирішення цього питання. Уже бачимо певне втручання міжнародної спільноти до проблеми з розблокуванням портів. Сподіваємося хоча б на часткове відновлення роботи портового господарства.

— Чи доцільно розраховувати на міжнародну фінансову допомогу для підтримки нашої економіки та подальшої розбудови країни?

— Потрібно чітко розмежовувати поточне утримання бюджету та комплекс питань, пов’язаних з війною. На сьогодні гостро стоїть питання забезпечення поточної ліквідності — операцій по єдиному казначейському рахунку. Великі видатки спрямовуються на оборонний комплекс, соціальну сферу. Так, за підсумками 5 місяців дефіцит державного бюджету склав 130 млрд грн. Це при тому, що Україна в середньому 60 млрд грн витрачає на обслуговування внутрішнього боргу із зовнішнього, щоб не допустити технічного дефолту.

Щоб забезпечити фінансову стабільність у державі, здійснюються непрості кроки. Нацбанк підняв облікову ставку до 25%. Це стимулює банки діяти у спосіб, пов’язаний зі збереженням заощаджень громадян. А громадян — стимулює не забирати кошти з рахунків.

Допомога, яку ми отримуємо від міжнародних партнерів — це дуже суттєва підтримка. Тільки США задекларували в рамках програми ленд-лізу 1,5 млрд доларів кожен місяць протягом 5 місяців. А ще ж пакет фінансової підтримки для України, який впроваджується європейською комісією — це 9 млрд доларів. Так, ми зможемо покрити дефіцит коштів, який ми відчуваємо в процесі поточної ліквідності.