Чому вона зупинилася тут? Як на Поділлі позначається втрата економічних зв’язків з Херсонщиною? Як вирішує проблеми земляків у тимчасово окупованому Херсоні? Хто і як здав Херсонщину? Коли її звільнять?

Своєю думкою про наболіле Галина Лугова поділилася з нашим кореспондентом.

– У Вінниці я з квітня. Сюди потрапила, тікаючи від війни на рідній Херсонщині. Мій будинок біля самого Антонівського мосту. Я бачила, як 24 лютого там їхали колони російських танків, відчула на собі перші авіаудари російських літаків… Антонівський старостинський округ найбільше постраждав.

Там у перші ж дні почалася гуманітарна катастрофа. Зникли зв’язок, світло, вода… Але я розуміла свою місію перед людьми і намагалася знайти і розвозити продукти харчування, допомагала місцевим з нагальними проблемами. Усе це робилося підпільно.

Але місцеві колаборанти, з якими я роками вела боротьбу, бо завжди відстоювала свої проукраїнські принципи, вирішили мені помститися. 13 березня, якраз на річницю визволення Херсонщини від фашистських загарбників, місцеві зрадники разом з окупантами спалили мій будинок… Того дня мої чоловік з сином були вдома, хотіли там залишитися ночувати. Я ледь вмовила їх виїхати. Якби вони там ночували, була б біда. Бо запальну суміш кинули у вікна спалень…

– Ви знаєте, хто це зробив?

– Знаю… Всі знають… Місцевий депутат-колаборант, який того ж дня бігав з червоним прапором по Херсону… У той день всі маски були зняті і стало зрозуміло, хто є хто…

– Тому ви тікали?

– Так, на мене почалося полювання. Я розуміла, що мене оркам можуть здати свої ж земляки. Тому з родиною вирішили пробувати виїхати. Хоча це було дуже ризиковано. На блокпостах стояли кадировці, вони діставали людей з машин, роздягали, допитували, знущалися… Почалися випадки, коли цілі колони автомобілів розстрілювали…

Ми виїхали у комендантську годину, заїхали забрати маму з двома дітками, один з яких інвалід, і на повній швидкості полетіли. На передостанньому блокпосту зупинилися. Чоловік вийшов на вулицю. Я вийшла, щоб попросити його одягнутися, бо вночі холодно. Але тут голос: “Це Лугова тікає з Херсона?” У мене все похололо… Це міг хтось почути або зателефонувати, кому потрібно, і все — я не жилець… Але дивом на останньому посту була перезмінка і у нас ніхто навіть документів не запитав.

Так ми доїхали до Миколаєва. Але там війна стояла в повітрі. Військова техніка, перелякані очі людей… Тому ми переночували і поїхали далі. Коли зупинилися у Вінниці, я вперше видихнула. Вирішили з чоловіком нікуди далі не їхати, а зупинитися тут. Потім у Вінниці знайшла своїх земляків. Ми організувалися, створили громадську організацію “Херсонщина — це Україна”. Я пішла до міського голови Сергія Моргунова, він виділив приміщення, допоміг з оргтехнікою. І працюємо! Тут у нас і психологи, і лікарі, і бухгалтери, і просто небайдужі люди, які допомагають. Дякую вінничанам за привітність та підтримку!

– Але з Херсоном на зв’язку?

– З тих пір, як викрали Херсонського міського голову, я виконую обов’язки міського голови. Для мене основне завдання – фінансово підтримати людей. Бо на наших вчителів, медиків, комунальників здійснюється величезний тиск. Вони або мають погодитися на умови орків, або переховуватися. Тому їм вкрай необхідні хоч якісь виплати. Гривня там уже не ходить, але у деяких магазинах ще можна розрахуватися карткою.

Люди дуже налякані, бо в Херсоні уже не діють ніякі закони, лише закон зброї і насилля. На заправці викрали сина моєї колеги, і вона його нігде не може знайти, хоча його машина їздить Херсоном, але вже із літерою z. Такі випадки непоодинокі, на жаль. Місцевих, хто не колаборант, викрадають, катують і викидають у яму… Коли ЗСУ звільнять Херсонщину, ми побачимо ще не одну Бучу…

– Ви були при владі і, напевно, знаєте і розумієте, хто здав Херсонщину?

– Багато спілкувалася з нашими військовими, їздили на Чонгар, там настільки все було підготовлене до можливого наступу, що я до останнього не вірила, що орки до нас прорвуться… Для мене був шок побачити російські танки на Антонівському мосту… Зрозуміло, що без правоохоронців, місцевих депутатів-колаборантів, а, може, й зрадників серед військових ворог сюди б не пройшов… У нас сплеск колаборантів відбувся ще у 2014 році. Вони створювали свої партії, пропагували “рускій мір”… Їх фінансували з росії, а тепер вони просто відробляють ці кошти… Але Збройні сили знищать ці метастази на українській Херсонщині, вирвуть з корінням! І ми повернемося додому!

Спілкувалася Людмила ПОЛІЩУК