Наш Олександр пішов в перший клас. Соломія у четвертий. Вони повернулись до рідного гніздечка, щоб бути з Україною.
Згадую як повела Михайлика, його батька, в одну із небагатьох українських шкіл в нашому місті. Вже в незалежній Україні! З болем констатувала, що на перервах дітки і там щебечуть російською! І вчителі не цураються між собою! Престіжно! В центрі країни!
І батьки – те саме!
Дивувалась як сусідка- ліфтерка із віддаленого села, гакаючи, кликала істи з двору сина. Престіжно! Щоб не подумали, що село! Колеги, деякі, те саме – в публікаціях проповідували любов до України… та тільки в побуті і з дітками – російською!
Тусовки молодіжні, вечори…
Все російською! Мені, після Львівського вузу, здавалось, що потрапила в якесь невидиме оточення ворога, який ще повернеться… оберігала хоча б сім‘ю, чоловік народився у рф і той вивчив українську.
А тут син приїхав з київського вузу на канікули і почав російською… Чому запитую?
Бо викладачі у військовому вузі, старі гебісти, терпіти не могли мови. Занижували оцінки!
То вчився…
Глянула і я у свій військовий квиток офіцера запасу – триндець – «присягу на верность украинскому народу приняла» – так там російською написано! У вже незалежній Україні!
Я заходила в церкви, і не лише московського патріархату, протестантські, католицькі, навіть свідків Ієгови… і там проповіді російською. Я була в РАЦсі у Запоріжжі – там в порядку речей вели церемонію російською.
Те саме в обладміністрації, раді, ВР і адміністраціях президентів!
Офіційно – українською! Неофіційно – російською!
… А потім ми читали сповіді діток-маріупольців, також на російській, як їх бомбили і знищували безжально батьків, братів, сестер, сусідів носії язика… який і ім привили з дитинства.
Читала ті ж сповіді матерів про
страшні муки від наче таких же носіів язика! От ким виявились « культурниє братья»!
А скільки нардепів зухвало не хотіли навіть чути про вивчення мови! Наша землячка – зірка до війни жодної пісні українською не заспівала… І так більшість!
Яку місію вони несли в незалежній Україні? Какая разніца? Вам показали разніцу?!
То чого ви хотіли? Більшість (так, більшість!) в незалежній Україні вже впустила в себе ростки Імперії через віру, мову, культуру і світогляд! І путінські соціологи порахували, що так впустять і його армію!
ТОМУ ВОНА І ПІШЛА!
І дякуйте Богу, що він ось так, в страшній реальності, розкрив справжню суть тих, кому ви «подражали»! Яка насправді «престіжность» носіїв тієї мови і культури! Моліться на ЗСУ, де переміг український дух! Згадайте 2014-й! І страшну цифру – 80 відсотків зрадників серед силовиків в Криму! Слава Богу, ще тоді очистились…
І тепер ті зрадники не насолоджуються вибраним «рускім міром», мочачи ноги на берегах моря, а стали «затичками» і гарматним м’ясом арміі якій присягнули, зрадивши свою… дуже показові приклади для всіх силовиків! Вони зробили висновки!
А тут же, в кожній області і районі ( БЕЗ ВИНЯТКУ!) в окупаціі і тилу України, чекала «освободітєлєй» вже розставлена по потрібних місцях армія зрадників!
І підготовлена армія ідеологів, в тому числі і священників, які мали переконувати, що путін – цар! Помазанік Божий! Продовжувач справи убієнного царя росімперіі! Тому він від Бога і йому «нада поклоняться».
Перед якою ж ми прірвою були!
І ще є…
Мораль проста – не може стати переможцем народ, який свою мову, культуру і краіну у своїй свідомості поставив секонд-хендом! Вдвічі не може коли живе поряд з імперією, яка бачить Україну лише донором свого помираючого тіла і щомиті хоче ненаситним орлячим ключом рвати їй печінки та виймати серце, щоб продовжити своє існування!
– путін краще дасть відрізати собі руку, аніж віддасть Україну!
Бо з нею Росія – велика європейська країна. Без неї – просто невелика східна країна! – сказав нам, українським журналістам, ще на мирному Майдані, великий друг України сенатор з США Джон Маккейн, на жаль, нині покійний!
От якби ми це усвідомили ще тоді, коли незалежність впала нам наче манна з неба, 30 років тому. Вигризали б все імперське і культивували б своє!
Бо подивіться, що вичворяють носії язика і духу імперії в тій же
Європі! Їх же зомбують через росцентри і росзмі!
Коли вже написала це, зателефонувала колега і розповіла як дві її подруги ( заядлі рускоязичні тут), перебуваючи біженками у Іспанії і Швейцарії, переходять на українську там! Вдумайтесь, шукають курси там, щоб навчитись мови! В Україні не було необхідності.
І навіть не тому, що усвідомили, а тому, що російськомовних там зневажають, бояться, вважають
розпалювачами війни і прихильниками смертоносної воєнної чуми, яка може прийти і до них…
І не кажіть мені про «велікій»! Не може «велікій» виховати велике зло! А «особенние», «істінние» – завжди за крок до фашизму!
Крапка! З Днем знань, вас дітки! Особливим! Вірю, що ви нарешті вже ніколи свою рідну Україну не поставите на другий план в душі, серці, мові і культурі! Від сходу до заходу! Батьки, вчителі, на вас покладена велика місія тепер. Щоб завтра діти України знову не гинули, платячи життям за незалежність!
Ну і у вас є такі цербери як я, які скільки духу вистачить, нагадуватимуть, що незламною буде Україна, коли нею управлятимуть і в ній житимуть патріоти, які плекають свою мову і культуру! Український непереможний дух!
З повагою, Тетяна Редько
Заслужений журналіст України
