Днями на засідання Священного Синоду РПЦ під керівництвом патріарха Кіріла узгоджувався склад «Комісії по справам старообрядних приходів та по взаємодії зі старообрядництвом». У склад цієї комісії включили митрополита Тульчинського та Брацлавського Іонафана. Формальний захід може мати далекосяжні наслідки. З одного боку, створюються умови для виїзду владики, який перебуває в Україні під слідством, а з іншого дозволить йому керувати єпархією з Росії через «своїх» людей, не наражаючи себе на небезпеку. Третє – головне. Поки адвокати доводитимуть невинуватість Іонафана у судах, ніхто не заважатиме йому дискредитувати Україну та вихваляти «руський мир».
Нагадаємо, увесь перебіг останніх подій. Нещодавно на особистій сторінці Іонафан (Єлєцьких) назвав себе ієрархом Російської православної церкви, попри позицію УПЦ МП закликав духовенство поминати Кіріла, не заперечував, що має російське громадянство.
Під час санкціонованих судом обшуків 11 жовтня у митрополита УПЦ МП Іонафана вилучили докази злочинної діяльності. Серед них друковані матеріали зі зверненням Путіна та Московського патріарха до громадян України, визнання квазіреспублік «лнр та днр».
За цим фактом здійснюється досудове розслідування за ч. 2 ст. 161 КК України (Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками). За такі дії передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 5 років.
Хоча й досі підозру не оголошено, митрополит Іонафан найняв двох адвокатів та заперечив очевидні факти щодо роботи на РФ.
А 13 жовтня у Російській православній церкві складають «комісію», до участі в роботі якої залучають 73-річного Іонафана. Так, у середовищі церковників митрополит знаний як композитор, філософ, якого в ієромонахи рукопоклав нинішній патріарх Кіріл. Крім того, «включення» до складу є ознакою тісних зв’язків між РПЦ і УПЦ МП. Однак, формальна участь у «комісії» є приводом, аби, приміром, залишити Україну.
До того ж, за джерелами NaПарижі, на 20 жовтня у Тульчинському єпархіальному управлінні заплановане зібрання духовенства, яке має оголосити своє ставлення до кримінального провадження, а саме «засудити переслідування владики», «запевнити у тому, що це все наклеп», він сам «не поширював путінську пропаганду» та є аполітичною фігурою. Звернення має «відволікти» чи попередити заборону держорганів на виїзд за межі країни фігуранта провадження за нагоди, яка, цілком ймовірно, з’явиться незабаром… Тож все виглядає як підготовка до втечі.
Звісно, можна казати, що «нехай їде» до Москви. На думку експертів, це недалекоглядно.
По-перше, перебуваючи у Росії, він залишиться керуючим єпархією, матиме вплив через довірених осіб на усі процеси. По-друге, вірогідно, розгорне бурхливу діяльність по дискредитації України через ЗМІ, розповідатиме батюшкам, як благословляють росіян на вбивства українців, про «утиски» на Вінниччині. Третє – зиску від того, що «позбавилась» фактично «Медведчука у рясі», Україна не матиме. Для Кіріла допомогти Іонафану принципово важливо. Митрополит Тульчинський – один з небагатьох в Україні, кому той дав дорогу до «кар’єрного зростання» у Церкві, і хто йому стовідсотково відданий. Тому Кіріл зробить усе можливе, щоб повернути Іонафана, не дати йому опинитися за ґратами. Це означає, що гіпотетично Іонафана можна обміняти на полонених «азовців», жінок чи інших патріотів, яких росіяни не хочуть віддавати.
Втім, щоб Кіріл лобіював такий обмін, Іонафан повинен бути в Україні, але відсторонений від управління єпархією та обмежений у впливі на духовенство.
Вадим Снігур
