Я ще з дитинства знала, що Ви дуже клюснючі розумашки!

Мій тато був енергетик.

Тому це свято – День енергетика наче часточка спогаду про нього.

Вітаю тих хто є! Дякую тим хто був. А це десятки його колег.

Тепер – це герої цієї війни! Енергетичні Сили України!

Завдяки енергетиці мій батько зустрів маму – тягнули високовольтну  лінію через район.

Коли всі думали за перше кохання, я і мої друзі мали здати моєму таткові  «закон Омма», фази, вольти… бо інакше не відпустить «погуляти»! Всі «закатували очі» від обурення, але здавали! Бо ж попереду щемливі побачення, тусовки.

Мені завжди здавалось, що батько знає все! Відтоді у мене думка, що енергетики – дуже розумні люди! Казав, що з вольтами не жартують. І помилка енергетика – це життя!

Татко Василь закінчив школу з усіма «відмінно»… але однією трійкою. Реально двійкою. Бо він принципово не захотів вчити жодного слова німецькою мовою. Альтернативи вивчати іншу іноземну в районі не було.

– Фашисти вбили мого батька на війні. Я ніколи не розмовлятиму їхньою мовою, – заявляв батько.

Цей свій принцип він зберіг на все життя.  Його переконання я поважала, але не розуміла…

Чи думала, що подібні асоціації – Я не хочу розмовляти російською, бо це мова рашизму, людей,  які прийшли нищити Україну, будуть тепер говорити українці?

Енергетики України та всього цивілізованого світу тепер не лише рятівники від Холодомору! Вони свідки розтрощеної російськими ракетами енергетичної системи України. А значить нечуваного терору проти мирних українців.

Настане час, вони засвідчать про ці немислимі для нормальних людей злочини!

А сьогодні дають світло!

По графіках, часом по жорстких. Але дають! Часто ризикуючи життям.

Дякуємо! Вклоняємось до землі! Нічого не забуваємо! Але разом до перемоги!

Ми вистоїмо!

З повагою,
Тетяна Редько та колектив «33-го»