Але за нашими споконвічними традиціями.

Яке враження? Наче попрощалась з великим міфом Забобоння.

І вишвирнула з серця і душі той мотлох, який тепер називаю ілюзіями.

О, скільки ж ми до цього йшли. Як довго терпіли і пробачали.

Скільки наша родина та я особисто прийняла за цим же гостинним столом  власної оселі в ці дні ( далекі і не дуже роки)  «родственніков оттуда»…

Але за наш хліб в губи, отримали такий свинець в груди, що й досі відходимо від жаху! А він прибуває – рукотворний! От «православних братьєв»…

От і сьогодні херсонська трагедія зрешетила серце ще одними цвяхами болю.

Кого ж ви, покидьки, з хрестами на грудях, в цей Божий день добивали…тих, що за хлібом прийшли на Різдвяного столу?

З чийого благословення – генерала в рясі? Чи христопродавця?

І ще хтось хоче з ними? Разом ось із цими?! …

Тому більше не хочу  і не буду з Каінами.

Геть з серця! Вон з душі!

Тепер тягнутиму руки до цивілізованого СВІТУ! В молитві –  до небес – за Україну і ЗСУ!

І НІКОЛИ більше моя рука на буде простягнута до вас, що називали себе моїми «братами во Христі» і ріднею по крові…

Христос народився, Славімо Його!

А свічки лише добавили затишку і незламності!

Тетяна Редько