Але за нашими споконвічними традиціями.
Яке враження? Наче попрощалась з великим міфом Забобоння.
І вишвирнула з серця і душі той мотлох, який тепер називаю ілюзіями.
О, скільки ж ми до цього йшли. Як довго терпіли і пробачали.
Скільки наша родина та я особисто прийняла за цим же гостинним столом власної оселі в ці дні ( далекі і не дуже роки) «родственніков оттуда»…
Але за наш хліб в губи, отримали такий свинець в груди, що й досі відходимо від жаху! А він прибуває – рукотворний! От «православних братьєв»…
От і сьогодні херсонська трагедія зрешетила серце ще одними цвяхами болю.
Кого ж ви, покидьки, з хрестами на грудях, в цей Божий день добивали…тих, що за хлібом прийшли на Різдвяного столу?
З чийого благословення – генерала в рясі? Чи христопродавця?
І ще хтось хоче з ними? Разом ось із цими?! …
Тому більше не хочу і не буду з Каінами.
Геть з серця! Вон з душі!
Тепер тягнутиму руки до цивілізованого СВІТУ! В молитві – до небес – за Україну і ЗСУ!
І НІКОЛИ більше моя рука на буде простягнута до вас, що називали себе моїми «братами во Христі» і ріднею по крові…
Христос народився, Славімо Його!
А свічки лише добавили затишку і незламності!
Тетяна Редько