23 січня, вночі, в центрі зачистили пам’ятник Шевченку, поставлений там багатотисячним Майданом. Площу оточили парканом, «чоловічками в чорному» та собаками-вовкодавами.
За парканом, на місці Шевченка, в авральному порядку споруджували «Вишню скорботи». На тисячах гектарів вінницьких площ і скверів їй місця чомусь не знайшлося. Саме на місці Шевченка і все – категоричними були мер С. Моргунов та більшість депутатів міськради.
Вже зранку ця новина із шокуючими фото облетіла весь світ. З того часу телефон, інші контакти редакції «розривались». Телефонували колеги з інших міст та сіл України, Європи, Америки. Бо почули сенсацію – у Вінниці зруйнували пам’ятник Шевченку, але в суть ще не вникли.
– Ці диверсанти вже до вас добрались? Щедро платить, напевно, російське феесбе за цей вандалізм… Мало вам Калинівки, ото розплачуєтесь, бо ж ви – батьківщина влади України… Кажуть, ваші силовики миттєво завели туди собак, щоб брали слід? Щоб їм той Шевченко вже поперек горла став, – так навперебій говорили нам колеги, бо були переконані, що вночі пам’ятник Шевченку знесли диверсанти чи вандали, що працюють проти України.
– Ні, – пробували знайти хоч якісь нейтральні слова ми… – Це наша влада його знесла, опираючись на рішення міської сесії.
– Як влада?! – Співрозмовники німіли… – Вони що там — «обкурились»?! – Це, напевно, найнейтральніша оцінка, яку я почула від колег, за якими мільйони читачів, глядачів і т.п.
Вчора оніміли і ми, не знаходячи слів та розуміння того, що сталось і до чого як вінничани будемо мимоволі мати відношення.
Далі, думаю, не варто переповідати все, що вислухали та відчули ми, як і тисячі людей, чомусь переконані — сотні тисяч і мільйони, які почули цю шокуючу новину від «вінницьких»:
– Вперше за всю історію саме у Вінниці не поставили, а знесли пам’ятник Шевченку. І не просто пам’ятник – символ Майдану. Бо поставили таких 1246. 126 – за кордоном!
– Офіційна версія – саме на його місці, на цих трьох метрах, треба поставити інший – привезений у Вінницю стовбур вишні як символ загибелі героїв Небесної сотні.
– Хто, чому і для чого закрутив таку «гримучу суміш»? – здогадувався вчора знову зібраний вінницький Майдан – вже не з «бабушок» Малиновського, як нарекли це зібрання опоненти, а із переважної більшості лідерів того доленосного Майдану, його опонентів та громадських організацій, інтелігенції, відомих українців. Вам потрібне таке масове збурення?! Ще мало?
Бо ж очевидно, що мало хто прийме будь-який пам’ятник комусь на місці знесеного Шевченка.
– Послухайте, є ж прекрасна ідея: Шевченка, героїв Небесної сотні та загиблих за Україну у війні, інших патріотів об’єднати у спільну гарну скульптурну композицію, бо ж вони там уже і так об’єднані саморобними стелами від небайдужих вінничан. На весь світ показали б вінницькі при владі, як шанують усіх. Адже знесення викличе не менший резонанс, – заявили нам вже десятки батьків загиблих на війні на Донбасі воїнів, що звернулись до редакції.
– Нам пояснили, що хтось там із родичів не хоче, – відповідали ми.
– Що, з Шевченком поряд не хоче?! Ну тоді це вже маразм, – відповіли нам, наголошуємо, саме батьки загиблих синів!!!
Ось такі діалоги. Щоправда, були і поодинокі такі:
– Ну, що ви носитесь з тим пам’ятником Шевченка, це ж така єрунда…
Для тих, кому це єрунда, і ДЕМОНтаторів Шевченка повідомляємо популярно, що ви вчора зробили:
– У душі кожного українця ви взяли і зруйнували храм. Бо там з материнським молоком, українським вихованням і світоглядом був вибудуваний цей непорушний храм Пророку України. Бо саме він є одним із основоположників української мови і культури. Саме із його віршами та ідеями вмирали на Майдані та передовій останньої і інших кровопролитних воєн борці за незалежність України. Саме він дає українцям вічну наснагу, віру і надію. І цей порив українських душ почули навіть у Вашингтоні, де ще у 1964 році поставили пам’ятник Шевченку, на відкритті якого було 100000 американців і сам президент США. Він, американець, глава наймогутнішої країни, пішов назустріч українцям і назвав їх великим народом. То чия у нас, у рідній Україні, влада, яка топче святині українців так легко і зухвало?!
– Бо що у нас? А у нас, як у 1937 році прийшли бариги і знесли з храму куполи. Відправили Пророка на задвірки якоїсь там школи…
– Ось вам ваше місце, українці, – ніби сказали цим.
– Не хвилюйтесь, — казали нам, зірвавши із церкви купол, – згадували наші бабусі, — там тепер буде клуб. Можете ходити туди на танці хоч щодня, співати і веселитись… Нащо вам ці нудні попи? Правда, гарне «примінєніє»? – казали нам совецькі активісти. Але за роки жоден, крім цих активістів, у той храмоклуб не пішов…
Вже є перша реакція батьків та рідних Небесної сотні, пам’ятник якій саме на місці знесеного Шевченка вирішили поставити у Вінниці. Вони заявили, що відмовляються, аби там були імена їхніх загиблих дітей. Бо розмінювати пам’ятник на їхню честь на Шевченка – це низько і аморально.
А чого варта сьогоднішня картинка, засвічена на весь світ у центрі Вінниці – паркан, де був Шевченко, надшвидкісний демонтаж його в мороз, уночі, потім таке ж швидке спорудження цієї «Вишні скорботи». В периметрі натовпи незрозумілих «чорних чоловічків», підкріплених собаками-вовкодавами, все обвішано протестними лозунгами.
Що це за люди? Зграї тітушок, нацькованих на патріотів. Не зможуть вони – розірвуть собаки… Це що, посмайданівська зона в центрі Вінниці?!!!
Повірте, ні один українець вам цього не пробачить! Бо це вже край!!! Саме тому закликаємо нардепів від Вінниці Олександра Домбровського, Олексія Порошенка, Сергія Кудлаєнка, Івана Спориша, Геннадія Ткачука, Григорія Заболотного, Андрія Шиньковича, ще з десяток «вінницьких кровних обранців» і не вінницьких, зрештою, Володимира Гройсмана та Петра Порошенка, всіх, хто розуміє, що це далеко не ті дії влади в часи війни і біди, якщо не сказати ГАНЬБА, приїхати у рідну європейську Вінницю і побачити це «маски-шоу», варте рівня хіба що папуасів. Чи ви хочете, щоб дії влади порівнювали із диверсійними, ви ж за неї несете відповідальність?!
Колектив «33-го», Анатолій Жучинський, Тетяна Редько, Роман Ковальський, Анатолій Мельник, Тетяна Кондратьєва, Ірина Зонова, Вікторія Микитюк, Ольга Вільчинська, Сергій Хіміч, Олексій Бойко, інші – це звернення підписали всі журналісти та члени колективу нашої газети, позаштатні кореспонденти і відомі громадські діячі та інтелігенція. Як відомо, петиція на захист Шевченка вже набрала десятки тисяч голосів.
Скривдили у Вінниці Шевченка
Уночі, по-злодійськи, підкрались тихенько
Політичні «тітушки», що гірш ворогів,
І прибрали його, заважав їм Шевченко,
Що до волі віками нас вів.
Ну, а ми хто? Манкурти, хохли, малороси?
Чи дали б українці погруддя знести,
Скориставшись, що ніч і хрещенські морози,
Що Майдан на часину затих?
З постаментів скидають борців і пророків,
А без них – чи піднімемось ми із колін?
Посилала нам доля вже стільки уроків,
Чи засвоїли ми хоч один?
Це у Вінниці нищать народні святині,
Це у Вінниці – кривда й велика ганьба,
Де Шевченко, немов сирота попідтинню.
Що це з нами? – руїни доба?
Він, покривджений, кличе нассловом грозовим,
Словом болю і гніву скликає людей.
Цеї ночі проклятої привиди й сови,
Пам’ятайте, що помста прийде!
Пам’ятайте: Шевченко – провісник Майдану!
Пам’ятайте – Майдан покарає стократ!
Правда й воля постане, як сонце з туману,
Прийде наша народна пора!
Жанна Дмитренко, депутат Вінницької обласної ради
Не жартуйте з притихлим вулканом,
На підході — Шевченків рік,
Не сваріте Тараса з Майданом,
На кутки не розтягуйте рід!
Щоб посіяти розбрат між нами
Та щоб ми скаженіли від чвар,
Українців стикають лобами —
Вибирайте: Майдан чи Кобзар?
Чи Тарас, чи Небесна сотня? —
Як же можна їх так розділить
У свідомості, в думці народній,
Що Тарасовим гнівом кипить!
Він — Пророк, а Вони — Герої!
Батько нації — разом з дітьми.
За дітей своїх стане горою
І пригорне своїми крильми.
Де це в світі таке бувало?
В королівстві яких дзеркал?
Щоб Шевченка зняли з п’єдесталу…
Ох, дратує когось п’єдестал!
Прочитайте «Кобзар» той знову:
Як гукав на Майдан «Заповіт»!
Полум’яним пророчим словом,
Словом правди в часи нові!
Не жартуйте з притихлим вулканом,
Не сваріте Шевченка з Майданом!!!
Жанна Дмитренко
Кому це потрібно? Кому перейшов дорогу Тарас Григорович?
беспредел