Бо вони роздирають менших чи кусають заражаючи. Так сталось з нашою

Історія повчальна і трохи сумна.

Занедужала наша такса Річі. В неділю прогулялися центром столиці. Там стався один прикрий інцидент, значення якому не одразу надали: Річі травмувала інша собака.

Візуально схожа на вівчарку, але підозрюю, що якийсь метис із дворовим собакою. Йшла на повідку з господаркою – жінкою передпенсійного віку.

Річі почувається трохи напружено в незнайомих місцях і на інших собак вона гавкає. За винятком цуценят – з ними або грається, або просто байдужа.

Цього разу все було стандартно – Річі побачила незнайому собаку і почала гавкати на неї. Та у відповідь гаркнула і вхопила таксу за шию. Річі впала на асфальт і почала несамовито скавчати. Я обернулась і заспокоїла її. Весь цей час я йшла з дитиною попереду і тільки на крик собак озирнулась. Позаду йшли чоловік з другом, чоловік вів дитячий візочок. Друг вів Річі.

Собак швидко відтягли одна від одної, я Річі заспокоїла, обмацала шию – прокусів не було, але шерсть була мокра від слини. Я погладила собаку і ми далі всі пішли. Річі йшла бадьоро, але була все ще напружена і її злегка трясло від пережитого.

Під вечір ми помітили млявість собаки. Зазвичай подібна поведінка була під час харчового отруєння. Але з травленням все було ок. Це було щось інше. Ми лягли спати, поклали Річі. Домовилися прислухатися. Ніч минула тихо.

На ранок млявість посилилась. Було видно, що Річі дискомфортно. Вона після прогулянки сховалась під ліжко і не хотіла виходити. Якось на мої вмовляння підповзла і я її витягла. В цей момент вона тихо заскавчала, наче від болю. І якось дивно підтягла задні лапи.

Врешті звернулися зранку у ветеринарку, записалися на вечір (бо для аналізів треба не годувати собаку 10 годин).

У клініці сказали, що помітили якийсь больовий спазм, вкололи знеболювальне. Попросили залишити на ніч в стаціонарі, аби постежити за собакою і зробити ще кілька необхідних аналізів.

Забрали ми собаку нині в обід і ще маємо запис до ортопеда. Такса все гірше рухає задніми лапами, стає, хитається, втрачає рівновагу і падає. Від активної життєрадісної собаки не лишилося і згадки. Тільки хвіст виляє, але теж не так жваво, як колись. Підозра на гематому в хребті чи защімлення нерва (я не розбираюся в термінології, можу некоректно написати).

Я до чого написала той лонгрід? До того, що великі собаки повинні бути в намордниках. Особливо, коли гуляєте вузькими тротуарами в центрі міста. По-перше, цього вимагає законодавство. По-друге, великі собаки в незрозумілій ситуації можуть завдати шкоди навіть без кровопролиття - достатньо кинути меншою собакою об асфальт чи бетонний бордюр.

Я не знаю ні тієї собаки, ні тієї жінки. Але візуально було видно, що та собака не знає навіть базових команд. В результаті моя собака на знеболювальних і мало пересувається. А та собака досі десь гуляє і досі може травмувати іншу, меншу за розміром собаку.

Тепер в мене стійке бажання ходити по вулиці і скаржитися на всіх господарів, чиї крупні пси гуляють в людних місцях без намордників. Мені боляче бачити свою таксу в такому стані. І я боюся висновку ортопеда. Бо колись в моєму дитинстві була собака, котра швидко одужала після того, як їй виродок на авто переїхав лапи. Вони були зламані, нерівно зрослися… але навіть тоді та собака пересувалась більш жваво.

Мені шкода собак в притулках і тих, які опинилися на вулиці. Та якщо людина не здатна забезпечити виконання законодавства і купити той довбаний намордник, то як вона може забезпечити більш складні вимоги? Значить, вона не може нормально її виховати. Не може гарантувати безпеку її і тих, з ким цей пес зустрінеться на вулиці. Навіщо тоді таким людям така велика собака?

Віталіна Мазур