Єдина її розрада – це яблука і печиво від наших прикордонників.
На околицях Бахмута прикордонники приносять смаколики коню, якого залишили господарі.
Прикордонники, захищаючи свою землю у кривавій боротьбі з ворогом, стали воїнами зі сталевим характером – незламними та сильними духом.
Разом з тим, наші захисники – люди з великим серцем, які завжди зберігають людяність та проявляють милосердя, рятуючи тварин, які опинилися на лінії вогню.
На околиці Бахмута прикордонники знайшли коня, якого залишили закритим у загоні власники. Як з’ясувалося згодом, господарі тварини евакуювались.
– Це дівчинка і звуть її Голубка, – каже прикордонник Олег, – ми час від часу навідуємося до неї та підгодовуємо її.
Під час обстрілів шляхетна Голубка отримала поранення від ворожих снарядів, але на щастя рани вже загоюються. Через постійні обстріли окупантів вивезти тварину поки не можливо. Нею також опікується місцевий житель, який живе неподалік.
– Дуже за неї хвилююся, бо люблю коней. Інколи здається, що вона вже звикла до вибухів поряд, які тут лунають цілодобово. І хоча в її очах біль, сум та страх, вона з радістю зустрічає хлопців. По можливості ми намагаємося приносити їй різні смаколики – яблука, печиво, хліб, – розповідає Олег, – ми точно знаємо за що воюємо і кого захищаємо, перемога – на нашому боці! Бо добро завжди перемагає зло, навіть якщо на це потрібен час.
Кончені господарі🤬🤬🤬 це не люди, а непотріб. Як можна було її лишити? Чоловік вивів корову і теличку з Ірпеня. Йшов з ними пішки тиждень до Житом.області під обстрілами. От він ЛЮДИНА. А то непотріб. Біосміття яке рятувало свою шкуру. Не здивуюся якщо в тих горе-господарів нічого хорошого не буде.