– Посуньтесь, хлопці, сяду біля вас,-
Сказав білявий молодий хлопчина.
Ще вчора, певне, танцював він вальс,
Сьогодні – в собі впевнений мужчина.

– Ти звідки родом? Скільки тобі літ?-
У нього запитали такі самі.
Бо видко, що й вони недавно світ
Чарують ледь помітними вусами.

І почалась розмова, звідки хто,
Хто чим раніше у житті займався.
Один сказав:
– Не встиг купить авто,
А інший:
-Лиш недавно закохався.

Хтось вихвалявся, що у них сади…
Їх було троє, десь із – під Полтави.
До когось не доходять поїзди,
У когось ще не скошені отави.

– У мене вчора народився син.
– У мене, хлопці, восени весілля.
– Я у своїх батьків лише один.
Як повернусь, ото буде застілля.

Аж раптом голос:
– Хлопці, я до вас.
Притихли всі, лиш відізвався ротний:
– Вже обмаль місця, ще тобі не час.
Живи, браток, живи, бо ти трьохсотий.

Посуньтесь, хлопці…

Таня Алексійчук.