Вона виходить з іномарки, за нею з машини вибирається мужик приблизно 45 років. По-хазяйськи обнімає її за талію і відкриває перед нею двері ресторану… В мене очі стали квадратні!
Через хол непомітно розглядаю залу. Юля сидить до мене спиною, її супутник — обличчям. Що ж, солідний, підтягнутий, добре одягнутий. Але сивий. Сивий! Перегнувся через столик і поцілував Юльку. Не чмокнув, а поцілував у губи!
Ах ти, старий козел! Чіпляєшся до малоліток? Перше бажання було — дати йому в морду, влаштувати скандал, подати до суду! Але дивлюсь — господи, що ж це таке, вони знову цілуються! Причому видно, що Юля робить це із задоволенням. На ватних ногах я повернула до трамвайної зупинки, в податкову йти вже не було сили. З роботи теж відпросилась.
…Накладні і рахунки я часто приношу додому, на роботі не встигаю розібратись. Нелегко самій піднімати дитину, ось і доводиться вкалувати зранку до ночі. Інколи залишаюсь без вихідних, та й відпустки беру не кожний рік. А що робити? Колишній чоловік після розлучення просто зник, аліментів на дочку не платив. А мені хотілось, щоб моя дівчинка жила не гірше за інших. Ми з нею завжди знаходили спільну мову, я їй довіряла і на сто відсотків була впевнена, що у Юлі від мене немає ніяких секретів. Але виявилось, що є!..
Дома я полежала, трохи заспокоїлась і вирішила перевірити Юлину кімнату. Наче нічого підозрілого — поличка, підручники, зошити… Але внизу у шафі побачила два фірмових пакети. Відкрила, а там…
Кілька квадратних коробочок із золотими перстеньками, сережками, ланцюжками, одна довгенька із швейцарським дамським годинником, купа новеньких кофточок, спідничок з ярликами. А ще дорога білизна, правда, без ярликів. Я все зрозуміла!
Сіла на підлогу біля розкритої шафи. Так мене і застала донька, яка повернулась «з уроків». І, уявіть собі, вона на мене накинулась! Очі злющі, кричить-верещить: «Ти риєшся в моїх речах, ти за мною шпигуєш! Яке ти маєш право? Я не хочу жити на копійки, як ти, їздити трамваями і три роки носити ті самі чоботи! Ну то й що, що старий, зате він мені ні в чому не відмовляє!»
Не знаю, що мені робити далі… Може, порадите?
Мама школярки
Прагнення до матеріальної незалежності потрібно формувати в дітей ще в дитинстві і бажано власним прикладом, тоді дитина буде спрямована на навчання та власну реалізацію, а не на паразитичний спосіб життя. У вашому випадку вже пізно, паразит сформувався.
Добрий день, мене звуть Ігор, я працюю в соціально-психологічному проекті. можемо надати вам допомогу. Наберіть будь ласка мене. 067 690 30 60.