Мій новий рік життя почався вночі з привітання, колись рідної для мене країни! Я народився там, багато років жив, в мене є брати і родичі там… саме «там», тому що назвати їх рідними сьогодні в мене не повертається розум! Бачичи своїх дітей у коридорі на полу, відчуваючи, що так само по підвалах і коридорах сидять прості люди, діти, жінки моєї України, очі переповнюються люттю! Хтось говорить, що ми їх пробачимо пізніше? Ні! Ми не пробачимо і не забудемо!

А земля кругла і бумеранг прилетить як не Вам, то Вашим дітям, правнукам!

А сьогодні… що сьогодні? Дякую ЗСУ за те що ми живі, за те що ми йдемо на роботу, ведемо дітей у садочок, у школу! Ну і звичайно донат на ЗСУ!

P.s. Слава Україні! Слава ЗСУ! Ми переможемо!

Дмитро Лашин, вінничанин