Але у керівника держпідприємства не знайшлось  5 хв, щоб вислухати мене.

Я звертаюся до всіх і  хочу надати розголосу ситуації,яка не повинна була статися ,тим більше під час війни. Мій син працює на  державному підприємстві Вінницятрансприлад. Півтора місяці назад він,як і решта чоловіків нашої держави,був мобілізований для боротьби проти російських загарбників. Через місяць після призову мій син уже приймав участь в боях під Бахмутом. Всі матері,які провели синів на фронт,зрозуміють мою тривогу і переживання. Так як я залишилася одна ,без рідні,яка могла б мені допомогти в такий час,я вирішила звернутися до директора підприємства,де працює мій син з проханням про матеріальну допомогу,щоб докупити всі необхідні речі синові на фронт. Але те ,з чим я зіткнулася,не піддається ні розумінню,ні опису. Мене просто принижувала секретарка по телефону,з якою мене з’єднали на прохідній. Вона прямо сказала,що ніхто з посадовців мене не прийме ніколи!!!Як таке може бути на державному підприємстві. Невже там так все закрито,як в Північній Кореї?Невже матері працюючого там солдата,який зараз на передовій,не знайшлося 5 хвилин часу для розмови?Діти цих чиновників заховані ,самі чиновники отримали бронь…І просто по хамськи відносяться до тих,які потребують їхньої допомоги. Я залишила телефон секретареві в надії,що мені передзвонять,але минуло вже більше 10 днів і нічого…тиша. Я знаю,що не за це зараз борються наші діти ,мені боляче,що навіть такі невисокі посадовці дозволяють собі принижувати матерів тих,хто захищає нашу державу. І не тільки посадовці,але і їх секретарки,які дозволяють собі лише хамство і неповагу.

Інга Пясецька