Наречена у камуфляжі тепер у труні
23-річна військова з Гайсинщини Ірина Фролова була поранена у перші дні війни. Півтора року боролася за життя, але свічка її згасла… Скорбота, біль і безмежний смуток на Зелені святки огорнули Гайсинську громаду. У Бондурівському старостинському окрузі провели в останній шлях молоду відважну мужню патріотку – Ірину Фролову. Ірина народилася в Ірпіні. Але її дитинство минуло у селі Шура-Бондурівська.
Досягнувши повноліття, пішла за контрактом в лави ЗСУ. Проходила службу солдатом в 72-ій окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців на посаді оператора-навідника.
Ще задовго до повномасштабного вторгнення молода красуня-воїн виконувала бойові завдання на Сході України в Донецькій та Луганській областях, була учасницею бойових дій, але мріяла про мирне життя в своїй державі. Рідні, друзі, земляки згадують, що Ірина була доброю і уважною.
Дівчина вже ніколи не стане нареченою, не одягне весільного вбрання, не відчує радість материнства та не відчує тепла родинного домашнього вогнища, бо була благословенна Богом захищати український народ.
У перший день повномасштабного вторгнення захисниця отримала важке вогнепальне поранення на Київщині, і увесь цей час боролася за життя. Але 2 червня її серце зупинилося у Гайсинській лікарні, і тепер їй назавжди 23…
На Трійцю юну захисницю поховали зі всіма почестями під звуки Гімну України та залпи пострілів почесної варти на кладовищі села Шура-Бондурівська.
Воїн у спорті, воїн – в бою за Україну
Вінницька молодь прощалася із своїм ровесником Луциком.
Спортсмен і палкий вболівальник вінницької «Ниви» Євген Луценко загинув у боях під Вугледаром ще у лютому. 21-річний боєць 13-го окремого батальйону морської піхоти 35 бригади намагався врятувати пораненого побратима і винести його з поля бою. Але в цей час сам був смертельно вражений ворогом.
Ще під час війни Женя залишився повним сиротою і ніс на собі найважчий тягар на війні… Луцик був справжнім націоналістом! Активним учасником «Центурії». Чудовим другом, з яким ми завжди розділяли всі моменти нашого життя. Воїн в спортзалі, воїн на полі, воїн на фанатському секторі, воїн України! — останні слова його друга та побратима Андрія Вербецького.
3 червня у Вінниці сотні ровесників Луцика навколішки прощалися із загиблим воїном.
Востаннє вінницькими вулицями проводжали
в останню дорогу друзі, рідні воїна, палкого захисника України Володимира Поповича.
А 1 червня до рідної домівки на щиті повертається захисник з Медвежого Вушка, патріот Батьківщини, який віддав життя за Україну — Андрій Медвідь.
Підполковник поліг смертю хоробрих
29-річний підполковник Ярослав Сокиринський загинув 1 червня. Ярослав віддав своє життя, щоб врятувати нашу країну і кожного з нас. Він назавжди залишиться у пам'яті тих, хто його знав, мужнім сином українського народу, відважним воїном, добрим і вірним другом, людиною з великим серцем, сповнений сил та енергії.
Дорога досвідченого водія обірвалася під Бахмутом
Тульчинська громада, жителі села Холодівка провели в останню земну дорогу воїна Володимира Олійника. Захисник загинув 22 березня поблизу н. п. Богданівка Бахмутського району Донецької області. Володимир Олійник у мирному житті працював водієм. Восени 2022 року пішов добровольцем захищати рідну землю від російського агресора. Старший сержант Володимир Олійник служив водієм механізованого взводу механізованої роти. Уся Тульчинська громада навколішки, встеляючи дорогу квітами, зустрічала свого земляка. Поховали Героя на кладовищі с.Холодівки.
У вічному строю
Жителі Шаргородської територіальної громади провели в останню дорогу захисника України – 50-річного Віктора Печенюка. Солдат 24 травня героїчно загинув у бою з ворогом поблизу Авдіївки. Похоронили воїна на Алеї Героїв Шаргородського кладовища.
У Бершадській територіальній громаді відбулася церемонія прощання з загиблим захисником Дмитром Єфімовим. Дмитром назавжди залишиться у пам'яті тих, хто його знав, мужнім сином українського народу, відважним воїном, добрим і вірним другом, людиною з великим серцем, сповнений сил та енергії.
5 червня на щиті повернувся додому старший лейтенант Геннадій Баранов з с.Рахни-Лісові Шпиківської громади. 1 червня під час ракетного обстрілу російським загарбником, у н. п. Преображенка Пологівського району Запорізької області захисник загинув.
Роману Коржінському навіки 37... Клята війна, розгорнута російськими окупантами, обриває життя нашим соколикам, сиротить дітей, залишає вдовами молодих жінок.
У вічному строю тепер і мужні воїни Володимир Пашедко з Гайсинщини та Олександр Пархомчук з Корделівки. Вічна шана захисникам.
Афган віддав життя за Україну
Жмеринчанин Сергій Підопригора з позивним Афган безмежно любив своїх рідних і побратимів, цінував, як власних синів. 29 травня під час виконання бойового завдання від артилерійського обстрілу 53-річний Сергій Підопригора із с. Подільське героїчно загинув.
До війни чоловік працював слюсарем-інструментарем на Жмеринському вагоноремонтному заводі. Але не зміг стояти осторонь, і на початку вересня 2022 року відправився на Схід країни боронити рідну державу від російських окупантів. Був командиром бойової машини механізованого відділення танкової бригади. Земляки згадують, що за 9 місяців служби приїздив додому лише один раз, цьогоріч перед Великоднем. Обіцяв рідним, що незабаром буде перемога та всі повернуться додому.
Його земляк жмеринчанин Руслан Родакаєв у перші тижні повномасштабного вторгнення російських військ в Україну взяв до рук зброю та щодня пліч-о-пліч з побратими наближав Перемогу. Побратими згадують, що він був надійним, з ким можна йти в розвідку, тому і мав авторитет серед військових своєї механізованої бригади. Але підступний ворог забрав життя у воїна... 26-річний розвідник загинув 23 травня внаслідок мінометного обстрілу н. п. Мар’янка.
Поклав своє життя на полі бою Анатолій Бурденюк
Житель села Дахталія Городківської громади, солдат Анатолій був номером обслуги механізованого відділення механізованого батальйону. Свій останній бій захисник прийняв 21 березня біля Авдіївки. Внаслідок мінометно-артилерійського обстрілу отримав поранення, несумісні із життям.
Перші ідуть першими
Не стало ще одного бійця із «старої» 9-ки Вадима Дубровського, Гайка. Про воїна у вічному строю повідомив побратим Олександр:
- Не стало того, хто наїздив на БМП 100 годин і вистріляв в Десні на строковій тисячу і скількись там, а в кінці чотири штуки патронів! Мені навіть здається, що він першим набив собі наколку 9-ки ще в Бердичеві в 2014 р. По-своєму оригінальний і цікавий чоловік, батько двох діток. І один з тих, хто знову пішов після 24.02. Мені видавалось, що такі взагалі загинути не можуть... А ні... 3 червня Вінниця прощалася з Героєм. Ще один прапор на Алеї слави у Вінниці…
У Райгород прийшло горе
4 червня на Авдіївському напрямку загинув воїн Микола Лісович з с. Никифорівці. З 2019 по 2021 рік Микола. служив за контрактом в зоні АТО. У червні 2022 р. був призваний до 59 бригади, у складі якої воював з окупантами на Сході України, де й героїчно віддав своє життя за нашу свободу. У Миколи залишились дружина Альона, син Артем, мати, 2 брати та 2 сестри.
Гніванська громада попрощалась зі своїм Героєм Дмитром Крамничним
Я вас прошу, мені пробачте,
Інакше просто не зумів!..
Болить, я знаю, та не плачте!
І в небо янголом злетів!
Голосить матінка за сином,
А батько наче скам'янів,
Вдивляється у небо синє,
Когось з-за хмар чекає він...
А ключ у небі журавлиний
Махає їм з небес крильми,
То не сім'я літа пташина –
То наші янголи-сини!
Вічна пам'ять Дмитру та всім синам України, які віддали свої життя за незалежність...
Редакція газети висловлює щирі співчуття рідним загиблих героїв... Вічна слава і вічна пам’ять...
Сторінку підготувала
Людмила ПОЛІЩУК
