На фото: секретар Вінницько-Тульчинської єпархії ПЦУ прот. Ігор Сіранчук.

Біль. Село Ковалівка. Колишній Немирівський, а нині Вінницький район. 16 лютого 2019 року громада проводить загальні збори і ви­рішує перейти до Православної Церкви України. Одноголосно! Місцевий піп російської церкви сказав: «Я не піду на те збіговисько, туди прийдуть п’яниці і наркомани і будуть кричати».

За результатами зборів ми подаємо документи на реєстрацію статуту. Піп на нас – позов до суду. Півроку тяганини – і він забирає позов і починається все дуже цікаве. Він «навів мости», «парєшал», і ось уже 4 роки нас мордує Вінниця. Ми вперто проводимо збори за зборами, а начальник управління у справах ре­лігій при Вінницькій обладмі­ністрації І.О. Салецький нам так само вперто відмовляє. Схема така: ми подаємо документи з певною кількістю тих, хто проголосував у списках. Він витримує паузу, інформує про це нашого місцевого священника Юраша, і той швиденько малює протокол і списки з більшою кількістю голосів – і нам відмовляють у реєстрації.

Останній такий раз був минулого літа. Ми подали документи 30 серпня 2022 року з твердою обі­цянкою від І.Салецького, що статут буде зареєстровано, але дива не сталося. На кінець вересня у нього на столі вже лежали документи від Ковалівського священника, датовані 21 вересня. Все б нічого, але коли ми отримали їхні списки через адвокатський запит, ми вжахнулися. У тих списках 82 особи не проживають на території нашої парафії, 6 чоловік записані двічі, 47 написали заяви, що не давали свій підпис на підтримку ро­сійської церкви. Але для пана Салецького все це не аргумент. Більше того, ті списки ніхто не завірив своїм підписом — ні голова зборів, ні секретар. Коли ми подаємо документи, від нас вимагають, щоб вони були нотаріально завіреними, а москалям це зовсім не обов’язково.

Ось такий особливий підхід до нашої громади, дуже особливий. Народ губиться в здогадах. Хтось дуже впливовий опікується нашим попом. Знаємо, що у нього брат в Києві десь у силових структурах. А ще… Він не просто так потрапив у наше село. В нього була парафія у Бершадському районі. А прислав його до нас Іонафан. Так, так, зрадник України, над яким зараз іде суд. Так от, Г.Г.Юраш має сидіти на лаві підсудних поряд з ним за свої проповіді, за свою нелюбов до України. «Немає такої держави Україна». За ці слова вже треба «хлебтати» тюремну баладу. Ми інформували про це СБУ та поліцію. Звичайно, в нас немає відеодоказів, але є свідки. Але поліція в нас береже московського попа, як яйце Фаберже.

Радять іти в суд. Ми тут збираємо гроші на допомогу нашим військовим, то виходить, що ці гроші треба витрачати на суди? Перемога не за горами! Ось тоді кожна собака буде відповідати за своє!

Слава нашим Збройним силам! Слава нашій рідній Україні!

Зінаїда Борисівна Делія — від імені релігійної громади Свято-Покровського храму
с.Ковалівки

Це звернення ми попросили прокоментувати секретаря Вінницько-Тульчинської єпархії ПЦУ прот. Ігоря Сіранчука:

— За останні пів­тора року до Він­ницько-Тульчинської єпархії ПЦУ виявили бажання перейти з МП майже 50 парафій. Одні вже зареєстровані, інші перебувають у стані реєстрації, а хтось готує документи.

Не завжди всюди однаково парафії проходять цей шлях, часто бувають різні проблеми, чи то пов’язані з оформленням документів, чи то з виконання умов законів, за яких парафія може перейти в юрисдикцію ПЦУ та ін.

Дійсно, парафія с. Ковалівки з 2019 р. намагається здійснити перехід з МП до ПЦУ, але різні юридичні моменти цьому заважають. Схему, яку придумали представники промосковської церкви, вони застосовують і застосовували не тільки в даному випадку, але й на інших парафіях, які переходили до ПЦУ.

Відбуваються збори релігійної громади про зміну юрисдикції, готуються документи, а тим часом МП «на коліні», вибачте за такий вислів, але це правда, попередньою датою, малюють свої протоколи і списки з видуманими людьми або тими, хто не проживає і не відвідує храм, або розписуються за когось, хто не давав нікому таких повноважень.

Бували навіть випадки, коли до нас потрапляли документи з парафій, де священники МП сфальшовували підписи людей, які не те що не підписували, а й участі не брали у видуманих зборах. І от ми подаємо дійсну, правдиву кількість членів релігійної громади для реєстрації, а МП подає однакову або на 50, 100, 150 сфальшованих підписів більше, ніж ми.

Управління у справах національностей і релігій Вінницької ОВА у такому випадку не може зареєструвати зміну юрисдикції парафії, оскільки законом поставлені чіткі вимоги. Парафія с. Ковалівки не єдина, яка зіштовхнулась з брехнею МП. Парафії і с. Гранів, і м. Липовець та ін. проходили і проходять цей шлях.

Тому в даному випадку я вбачаю лише один шлях — це звернення з позовом до суду, ос­кільки з усього видно, що підписи сфальшовані, навіть є свідчення і заяви 47 осіб, що вони не брали участі в зборах, які придумали представники Московського патріархату і нічого не підписували. Думаю, що цього більш, ніж достатньо, щоб оскаржити і збори, і документи, надані МП.

Шлях переходу УПЦ МП до ПЦУ — нелегкий шлях, оскільки прийти і взяти участь у зборах — це тільки перший крок, і цього недостатньо, бо далі починається боротьба за правду Божу з ворогом людського роду — дияволом. МП все буде робити, правдами і неправдами, для того, щоб зберегти вірність російському престолу, патріарху, а людей будуть обманювати і казати, що вони від’єдналися від рпц, а насправді — це лише облудні слова, щоб сховати всю правду про МП в Україні.

Можна почати молитись українською мовою, співати українські пісні на показ, а всередині все одно не бути українцем. Нам потрібно плекати свою Справжню Рідну Помісну Православну Церкву, Українську не за назвою, а за змістом.

Анатолій Жучинський