– Мені соромно, що я перестала ходити на Твої суди.

Хоча і була впевнена у невинуватості.

Мені соромно, що реформа поліції не відбулась, і мусорський бєзпридєл після Майдану продовжував забирати у нас друзів та знайомих по тюрмах і могилах.

Мені соромно, що владі було вигідно тримати добровольців за гратами і лякати ними суспільство, тавруючи їх терористами.

Мені соромно, що влада взагалі посміла у 2015-ому підняти питання надання особливого статусу Донбасу і довелося виходити на вулицю аби їх зупинити від договорняків на умовах росії. Про їх сценарії в той день – інша розмова.

Мені соромно, що у нас імпотентна судова система, яка протримала тебе в СІЗО 8 років. Не те що без вироку, а навіть без нормального розгляду справи.

Мені соромно, що нові очільники держави нічого не змінили в правосудді і поки, видно, і не збираються. Ти відсидів 4 роки при попередніх, і 4 при діючих.

Вони. винні. всі.

Мені соромно за правозахисників, які х*й клали на всі порушення у твоїй справі, на терміни увʼязнення, на строки розгляду, бо «не все так однозначно».

Мені соромно за журналістів, які посприяли владі і мycopам закріпити на тобі тавро злочинця. І продовжують це робити сьогодні.

Мені соромно, що у нашому суспільстві мертвих шанують більше, аніж живих. І про тебе зараз згадало стільки людей, які забивали на те, що тебе можна було підтримувати і витягувати живим.

Мені соромно, що деякі твої однодумці навіть посміли тиснути руку і брати допомогу з лап того, хто ліпив справу проти тебе.

Мені соромно, що ця система, яку покривали наше мовчання і байдужість, вбила тебе.

Тільки який тепер сенс.

Якщо пізно.

Ніхто ж не буде пояснювати чому ти сидів 8 років без вироку і чому сьогодні уже, мабуть, всорокпʼяте судді залишили тебе під вартою.

Офіційно поширюють ту версію, яка вигідна їм.

Твій батько не вірить.

І я не буду.

Сподіваюсь тільки, що колись вдасться виправдати Твоє імʼя. І що у нас буде можливість написати правду.

Твою правду.

Якщо, звісно, хтось з нас доживе.

Ігор Гуменюк, майданівець, доброволець.

Інших коментарів це не потребує.

Аліна Боднар