Претендент на президентську номінацію від Республіканської партії США Вівек Рамасвамі, який перебуває в першій трійці за популярністю серед прихильників республіканців, обіцяє в разі обрання президентом визнати російську окупацію України та закрити їй шлях до НАТО.
Джерело: Рамасвамі у програмній статті у виданні The American Conservative, повідомляє “Європейська правда”
Деталі: Частина матеріалу, що стосується повномасштабної війни Росії проти України, повторює неодноразово висловлену республіканцем тезу, що найбільшу небезпеку для США становить зближення Москви й Пекіна.
При цьому Рамасвамі проводить паралелі із зовнішньою політикою Річарда Ніксона (який ухвалив рішення встановити дипломатичні відносини з КНР, аби протидіяти його зближенню з СРСР – і, принагідно зауважимо, вв’язався у війну у В’єтнамі).
“Як президент США, я поважатиму і відроджуватиму спадщину Ніксона, відкидаючи кровожерливу балаканину корисних ідіотів, які проповідують безвиграшну війну в Україні, що ще більше зближує наших двох ворогів-великих держав”.
Більше деталей: На його думку, “чим довше триває війна в Україні, тим стає зрозуміліше, що в ній є лише один переможець: Китай”.
Тому претендент на республіканську номінацію на президентських виборах у США хоче повторити Ніксонів учинок і поїхати у 2025 році до Москви, аби “забезпечити мир в Україні” на “умовах, які ставлять американські інтереси на перше місце”.
З цією метою я прийму російський контроль над окупованими територіями і пообіцяю заблокувати кандидатуру України в НАТО в обмін на вихід Росії з військового союзу з Китаєм. Я скасую санкції і поверну Росію на світовий ринок. Таким чином, я піднесу Росію як стратегічний фактор стримування китайських планів у Східній Азії”.
Довідково: 38-річний Вівек Рамасвамі – наймолодший претендент на участь у президентських виборах у США від республіканців, який до цього займався успішним бізнесом у галузі біотехнологій. За поглядами проголошує себе лібертаріанцем, але при цьому активно виступає проти так званого “лівацтва” – сукупності прогресивістських політик, спрямованих на боротьбу проти дискримінації.
Хоча до нинішньої кампанії Рамасвамі не брав участі в політиці, нині його рейтинг коливається в районі 5-6%, а ЗМІ регулярно беруть у нього інтерв’ю. На перших і поки останніх дебатах республіканських кандидатів більшість глядачів віддали перевагу Рамасвамі перед найбільш імовірним конкурентом Трампа – губернатором Флориди Роном Десантісом.
Это лишний раз говорит о том, что каждый должен быть на своём месте. И горе той стране, где главный пост занимает пусть и гений в каких-либо узких вопросах (типа бизнеса и его разновидности шоу-бизнеса), но полный профан и идиот (для врага-полезный идиот) в вопросах политики.Как это весь мир наблюдал в случае с Зеленским который только после путинской полноценной войны стал что-то понимать. Но это понимание стоило Украине сотен тысяч жизней! Не считая потерянных территорий.
ПС. Наблюдаякак коммунистический Китай (по ходу совсем не друг Украины, а скорее даже враг) пытается подчинить себе свободный Тайвань, хочу высказать свои соображения как Тайвань может разрешить эту ситуацию в свою пользу. Дело в том, что согласно Саймоносекскому мирному договору от 1895 года Тайвань был передан под управление Японии.Которая на его основе и осуществляла это вполне легитимное управление. Всё закончилось в 1945 году когда Япония потерпела поражение в Японо-Американской войне. И её власть над этим островом американцами была прекращена на правах страны-победителя. Таким образом действие этого международного Договора было прекращено без каких-либо юридических оснований.Вместо этого США в 1951 году, как победитель вынудили Японию подписать Сан-Францискский договор, согласно которому Тайвань переходил под управление Китайской Республики (ныне представленной только на Тайване). То есть коммунистический Китай изначально не имел и не имеет никаких юридических прав на этот остров. Точка.Но раз создалась такая ситуация, что Сан-Францискский договор не может быть выполнен в силу нелигетимного захвата коммунистами материковой части Китая, то должно быть возвращено статус-кво. То есть возвращение к Саймоносекскому Договору. И остров должен быть возвращен его прежней (вполне легитимной) хозяйке-Японии. Ослбенно, если это попросит сам народ Тайваня.Думаю это будет очень мощным шагом для тайваньцев. Перейдя в состав Японии они становятся частью Японии причём на вполне легитимных основаниях, опирающихся на юридический оформленные Договора.Тайвань вполне может вернуться в состав Японии на правах конфедерации Федерации или автономии. Сохранив свой язык и культуру. А взамен получив японскую защиту. Плюс американскую.